Група 32. Число 22.04. 2 години.Тема. Основи ремонту бульдозерів

Тема.  Основи ремонту бульдозерів

1.Види металів, вимірювальні інструменти, стандартизація, допуски, посадки

Застосування металів

• Мідь володіє пластичністю і високою електропровідністю. Саме тому вона знайшла своє широке застосування в електричних кабелях.
• Золото і срібло дуже тягучі, в'язкі та інертні, тому використовуються в ювелірній справі. Золото також використовується для виготовлення електричних з'єднань, що не окислюються.
• Залізо та сталь володіють твердістю і міцністю. Завдяки цим їх властивостями вони широко використовуються в будівництві.
• Алюміній добре кується і проводить тепло. Він використовується для виготовлення каструль і фольги. Завдяки своїй низькій щільності — при виготовленні частин літаків.

·         Сплави

·         Докладніше: Сплав

·         Найбільш часто використовуються сплави алюмінію, хрому, міді, заліза, магнію, нікелю, титану та цинку. Багато зусиль було приділено вивченню сплавів заліза і вуглецю. Звичайна вуглецева сталь використовується для створення дешевих, високоміцних виробів, у випадках коли вага і корозія не критичні.

·         Нержавіюча або оцинкована сталь використовується, коли важлива стійкість до корозії. Алюмінієві і магнієві сплави використовуються, коли потрібні міцність і легкість.

·         Мідно-нікелеві сплави (такі, як монель-метал) використовуються в корозійно-агресивних середовищах і для виготовлення виробів, що не намагнічуються. суперсплави на основі нікелю (наприклад, інконель) використовуються при високих температурах (турбонагнітачі, теплообмінники тощо). При дуже високих температурах використовуються монокристалічні сплави.

Властивості металів

Докладніше: Метали

Метали в цілому володіють наступними фізичними властивостями:

• Твердість.
• Звукопровідність.
• Висока температура плавлення.
• Висока температура кипіння.
• При кімнатній температурі метали перебувають у твердому стані (за винятком ртуті, єдиного металу, що знаходиться в рідкому стані при кімнатній температурі).
• Відполірована поверхня металу блищить.
• Метали — хороші провідники тепла та електрики.
• Мають високу густину.

Характеристика кольорових металів та сплавів.
Назва матеріалів	Густина, кг/м³	Температура плавлення, °С	Питомий опір при 20°С, Ом·мм²/м
Алюміній	2 700	660	0,027—0,030
Бронза	8 800—8 900	890—1 050	0,02—0,05
Вольфрам	18 000—19 300	3 370—3 400	0,053—0,055
Латунь	8 400—8 700	900—960	0,03—0,08
Мідь	8 700—8 900	1 080	0,0175—0,018
Нікель	8 800—8 900	1 450	0,068—0,072
Олово	7 300	232	0,012
Платина	21 450	1 755	0,096—0,10
Свинець	11 340	327	0,217—0,227
Срібло	10 500	960	0,015—0,016
Цинк	6 900—7 100	420	0,054—0,063
Ніхром	8 200	1 360 (1 000)	1,10
Фехраль	7 600	1 450 (850)	1,20
Константан	8 800	1 270 (500)	0,50
Манганін	8 300	940 (300)	0,46
Нейзильбер	8 400	1 050 (2

Чавун

Чавун – також широко відомий чорний метал, у розплавленому виді текучий, тому добре заповнює ливарні форми й на виробництві широко використовується для виготовлення деталей литтям. Є сірий чавун (СЧ), білий (БЧ), ковкий (КЧ), високоміцний (ВЧ), жаростійкий (ЖЧХ, ЖЧС, ЖЧЮ й т.п.), жароміцний і стійкий проти корозії (ЧН), антифрикційний (АЧС). У маркуванні після букв коштують цифри, які позначають міцність чавуну або ж уміст окремих елементів. Із сірого чавуну виготовляють більшість деталей, які не несуть ударного навантаження (станини, кронштейни й т.п.). Білий чавун утворюється, якщо розплавлений сірий чавун вилити в металеві форми й швидко їх остудити. Цей чавун має білий колір, дуже міцний на стирання, але тендітний і не обробляється різальним інструментом. Ковкий чавун одержують, якщо виливка з білого чавуну витримати якийсь час у печах при високій температурі. Після охолодження такі деталі можна згинати на невеликий кут. Наприклад, зігнуті «пальці» різальних апаратів, косарок, жниварок можна вирівняти ударами молотка. З високоміцного чавуну виготовляють більше відповідальні деталі (колінчаті вали автомобілів «Запорожець» і т.п.), а чавуну ЧН – випускні колектори двигунів, гільзи циліндрів і т.п. Антифрикційний чавун використовують для виготовлення втулок тертя замість бронзи.

Сталь

Сталь це чорний метал, що істотно змінює свої властивості залежно від умісту вуглецю, технології виготовлення й умісту домішок. Вуглецю стали звичайної якості позначаються буквами Ст і цілими цифрами, наприклад, Стз, Ст4, які вказують уміст вуглецю в десятих частинах відсотка. Подібно позначаються, і вуглецеві інструментальні сталі, тільки перша буква в них В, наприклад, В8, В12. Якісну вуглецеву сталь позначають: Сталь 50, Сталь 70 і т.п. Тут цифри вказують уміст вуглецю в сотих відсотка. Так позначають і автоматні сталі, які починають із букви А, наприклад, А12. Якісна сталь із домішкою марганцю (Г), молібдену (М), хрому (X), вольфраму (В), нікелю (Н), кобальту (ДО), алюмінію (Ю), кремнію (З) і інші називається легована. Якщо наприкінці марки коштує буква А, то сталь має зменшену кількість сірки й фосфору, а якщо коштує Д, те така сталь цементується. Наприклад, сталь І8Х2Н4ВА містить 0,18% вуглецю, 2% – хрому, 4% – нікелю й 1% вольфраму, якщо після позначки легуючого елемента цифра не коштує, то його вміст 1 %. У такій сталі менше шкідливих домішок.
Швидкорізальну леговану сталь позначаються першою буквою Р, наприклад, Р18, електротехнічні – буквою Э, наприклад, Э1100. Буква П у кінці позначає підвищену міцність і обробку стали зі сталі Ст2, Ст3 виготовляють куточки, швелери, проведення, прутки; зі сталі 40 – вали машин, зі сталі 45 – деталі підвищеної міцності; сталь 65Г – стійка проти зношування, має тверді властивості, зі сталі П, стали Н виготовляють пружини холодним способом, а зі сталі 60СЗА (кремінна) – пружини й ресори з наступною термообробкою. Сталь В7 -В12 використовують для інструментів, молотків, зубил, свердел і вимірювальний інструмент. Зі сталі Х12М виготовляють інструмент; з 9ХС – мітчики, штампи, Р 9-Р18 – токарські різці, фрези.
Ножівки по дереву, поперечні пилки, виготовляють зі сталі В8ГА, В10А, стрічку для пилорам – 85Х; циркулярні пилки – 85ХФ, надфілі, рашпілі, напилки, полотна ручних ножівок – В7, В12, полотна верстатних ножівок – з Р9. Марку стали, і її якість на промислових підприємствах визначають спектрографічним методом і пробами на твердість. У домашніх умовах її можна визначити орієнтовно за пучком іскор від точила. Маловуглецеві сталі дають довгий ясно-жовтий пучок іскор з малою кількістю зірочок на кінці. Чим більше вуглецю в сталі, тим коротше пучок іскор, тим він світліше й більше розсипчатий, з більшою кількістю зірочок.
У швидкорізальної сталі темно-жовтий пучок іскор без зірочок на кінці, у хромистої – темно-червоний з розгалуженими зірочками на кінці.
Сталеві сортаменти надходять у продаж у вигляді проведення, прутків (круглих, квадратних, шестигранних), прокату різного профілю (куточків, швелерів), штабного й листового матеріалу. Дивитеся також термічна обробка металів.

Стандартизація –діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар”єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Допуск називається - різниця між найбільшим і найменшим граничними розмірами або алгебраїчна різниця між верхнім і нижнім відхиленнями

 Допуск прямолінійності

 

Допуск на відхилення від площинност

Допуск круглості

Допуск циліндричності

Допуск профілю поздовжнього перерізу        

При позначенні на кресленні застосовують рамку, у першу клітинку якої заносять символ позначення відхилення форми, а в другій — його максимально допустиму величину у міліметрах. Розміри ділянки, на якій нормується відхилення, записують через похилу риску.

Поле допуску позначається поєднанням букви (букв) основного відхилу і порядкового номера квалітету

Наприклад: g6, js7, H7, Н11.

Позначення поля поля вказується після номінального розміру елементу.

Наприклад: 40g6, 40Н7, 40Н11.

В обґрунтованих випадках допускається позначати поле допуску з основним відхилом Н символом «+IТ», з основним відхилом h — символом «—IT», з відхилами js чи JS — символом «±IТ/2».

Наприклад: +IТ14, —IТ14, ±IТ14/2.

Понняття посадок

Характер з’єднання деталей визначається поняттям “посадка” – характером з’єднання двох деталей, що визначається різницею їх розмірів до складання.

Залежно від розмірів спряжених поверхонь деталей у з’єднанні можуть виникати зазор або натяг. ^ Зазор – різниця розмірів отвору і вала до складання, якщо розмір отвору більший за розмір вала. Натяг – аналогічна різниця, якщо розмір вала більший від розміру отвору.

Усі посадки поділяють на три групи: посадки із зазором, посадки з натягом й перехідні посадки. ^ Посадка із зазором – посадка, при якій завжди забезпечується зазор у з’єднанні, тобто найменший граничний розмір отвору більше найбільшого граничного розміру вала чи дорівнює йому (поле допуску отвору розміщено над полем допуску вала).

До цієї групи відносяться також посадки, в яких нижня границя поля допуску отвору збігається з верхньою границею поля допуску вала.

^ Посадка з натягом – посадка, при якій завжди забезпечується натяг у з’єднанні, тобто найбільший граничний розмір отвору менше найменшого граничного розміру вала чи дорівнює йому (поле допуску отвору розміщене під полем допуску вала).

^ Перехідна посадка – посадка, при якій можливі як зазор, так і натяг залежно від дійсних розмірів елементів з’єднання (поля допусків отвору і вала перекриваються частково чи повністю).

Розрізняють дві системи утворення посадок – систему отвору й систему вала. ^ Посадки в системі отвору – посадки, в яких потрібні зазори й натяги утворюються з’єднанням різних полів допусків вала з полем допуску основного отвору. Посадки, що утворюються з’єднанням різних полів допусків отворів з полем допуску основного валу, відносяться до посадок в системі вала.

Квалітети точності.

Для оцінки ступеня точності служать квалітети – це сукупність допусків, що відповідає одному рівню точності для усіх номінальних розмірів. Стандартом передбачено 20 квалітетів. У порядку зменшення точності квалітети позначаються так: 01,0,1,2,3…18. Квалітети 01,0,1,2,3 і 4 призначені для кінцевих мір довжини, калібрів і т.д.; в квалітетах 5…13 даються допуски для розмірів спряжених поверхонь деталей; в квалітетах 14…18 – для розмірів неспряжених поверхонь.

2.Організація ремонту бульдозера, документація, види ремонту, безпека праці

Організація ремонту бульдозера

План ремонтів  бульдозерів складають для кожної машини окремо. Основою для цього є обсяг виконаної роботи після останнього ремонту або з початку експлуатації нової ма­шини до початку планового року, плановий обсяг робіт і науково обґрунтована нормативна періодичність певного ремонту чи тех­нічного обслуговування.

Важливе значення має правильна організація ремонтів. Для тракторів і бульдозерів передбачені два види ремонтів: поточний і капітальний; для причіпних і навісних сільськогосподарських машин – поточний ремонт. Періодичність проведення поточних і капітальних ремонтів для різних машин характеризується різ­ними показниками. Міжремонтні строки для тракторів виражені в годинах роботи двигуна і кілограмах витраченого пального або в ум.ет.га

Періодичність виконання різних видів технічного обслуго­вування бульдозерів встановлюється в залежності від кількості годин роботи двигуна: щоденне – перед початком або в кінці роботи комбайна; планове (періо­дичне) через кожні 60 годин або після збирання кожних 150 га; післясезонне — після збирання врожаю.

Основним документом в будь – якому питанні в с/г є державний стандарт. Україна

розробляє і запроваджує стандарти на випуск різноманітної продукції. Вони позначаються

ДСТУ. Проте розробка системи, тобто цих стандартів, вимагає багато часу, кількість стан-

дартів дуже велика, тому до пори, поки будуть розроблені всі необхідні власні державні

стандарти, Україна, як і інші держави, утворені на території колишнього СРСР, продов-

жила дію державних стандартів колишнього СРСР – ГОСТ ів.

ДСТУ і ГОСТи є документами найвищого рівня документації – це закони в техніці.

Так ГОСТ 18322 – 78 має назву „Система і ТО ремонту техніки. Терміни і визначення.”

ГОСТ 2.601 – 68 і ГОСТ 2.602 – 68 регламентують експлуатаційну і ремонтну документа-

ції – порядок їх розроблення, їхній зміст, порядок узгодження і затвердження.

Експлуатаційні документи розробляються для вивчення будови і правил експлуа-

тації виробів. Основними експлуатаційними документами с/г техніки є технічний опис і

інструкція по експлуатації (інші документи, паспорт).

Ремонтна документація розробляється для забезпечення ремонтного виробництва

і високої якості відремонтованих виробів.

Перелік нормативно технічної докуме

Спрацювання деталей машин — це наслідок їх зношування, що виявляється у вигляді відокремлення або остаточної деформації матеріалу.

Види спрацювань, їх характеристики

Зношування — це процес поступової зміни розмірів деталей при терті. Розрізняють три основні види: механічне, молекулярно-механічне і корозійно-механічне.

Механічне — зношування матеріалу деталей внаслідок механічної дії при терті. Зношування цього типу поділяють ще на підтипи: абразивне, гідро-, газоабразивне, ерозійне, кавітаційне, від стомлення.

Молекулярно-механічне — це зношування матеріалу деталей внаслідок одночасної дії механічних і молекулярних зусиль при терті.

Корозійно-механічне — зношування матеріалу деталей, що характе-ризується одночасним протіканням пластичної деформації поверхневого шару та його фізико-хімічного реагування з середовищем при терті.

Основні характеристики зношування є такі.

Швидкість зношування — відношення величини зносу до часу, протягом якого він з'явився. Розрізняють миттєву (в конкретний час) і середню швидкість (за певний період часу).

Інтенсивність зношування — відношення величини зносу до обсягу виконання роботи за період.

Зносостійкість — властивість матеріалів виявляти протистояння зношуванню в певних умовах тертя. Оцінюється оберненою величиною швидкості чи інтенсивності зношування.

Керувати процесами зношування можна шляхом зміни властивостей матеріалу, характеру дії з'єднуючої пари, зовнішніх механічних дій, складу і властивостей робочого середовища.

Види ремонтів

Для поновлення працездатності машин передбачається проведення поточних і капітальних ремонтів. Призначання ремонтних робіт ведеться після діагностування машин по ресурсних параметрах їх основних складових частин, або після появи відказу і втрати машиною працездатності.

Поточний  ремонт  розглядається, як  основний  спосіб  відновлення  працездатності машин. Його проведення можливе планово і непланово.

 Планово означає, що ПР проводиться по результатах ресурсного діагностування, яке проводиться через 1700...2100 мото-год. наробітку.

Непланово (неплановий, заявочний ремонт) проводиться з метою усунення несправностей, що виникли в процесі використання машин.

Поточний ремонт може бути виконано як на місці використання машини – у полі,на дорозі; так і в пристосованих приміщеннях, пунктах ТО машин.

Машини, та їх складові частини, при досягненні граничного стану (виявляється за результатами діагностування, або по ходу поточного ремонту машини) – піддаються капітальному ремонту.

Капітальний ремонт виконується, як правило, на спеціалізованих підприємствах –майстернях, рем. заводах.

Капітальний ремонт супроводжується заміною базових деталей, новими, або капітально відремонтованими (картери, корпуси, блоки, вали, шестерні, механізми).

 Схема технологічного процесу ремонту

ТО машин - комплекс робіт по підтримці працездатності або справності машин при їхньому використанні, збереженні і транспортуванні без відновлення ресурсу і заміни складових частин. Роботи носять планово-попереджувальний характер і виконуються в обов'язковому порядку протягом усього періоду експлуатації машини відповідно до вимог експлуатаційної документації [8].

ТО включає мийні, очисні, контрольні, діагностичні, регулювальні, монтажно-демонтажні, мастильні, заправні і обкатувальні роботи.

ТО має на меті систематичний контроль технічного стану машин і виконання планових робіт для зменшення швидкості зношування елементів, і попередження відмов та несправностей.

Ремонт машин - це комплекс робіт з відновлення ресурсу і заміни складових елементів, транспортування і зберігання рем фонду і готової продукції. Роботи носять планово-попереджувальний характер і виконуються в обов'язковому порядку протягом усього періоду експлуатації машини відповідно до вимог експлуатаційної нормативно технічної документації

Капітальний ремонт включає мийні, очисні, контрольні, дефектувальні, відновлювальні, складальні і регулювальні, мастильні, заправні і обкатувальні та інші роботи.

Поточний ремонт виконується для забезпечення або відновлення працездатності машини шляхом заміни і (або) відновлення працездатності окремих складових частин, крім базових елементів (рами).

При цьому передбачається як планове, так і непланове виконання операцій. Його розглядають у якості основного способу відновлення працездатності машин у процесі експлуатації .

Технічний стан машин визначають за допомогою засобів і методів діагностування, метою якого є визначення причин виникнення несправностей, видачі рекомендацій по виконанню необхідних операцій ТО і ремонту. При цьому вирішуються наступні задачі:

- перевірка справності і працездатності машини і її складових частин;

- пошук дефектів, які порушили справність і працездатність машини;

- збір вихідних даних для прогнозування залишкового ресурсу або імовірності безвідмовної роботи машини в контрольний період.

За результатами діагностування дають рекомендації про необхідність регулювання механізмів, заміни і ремонту окремих складових редуктора. Питання про місце діагностування в технологічному процесі ТО і поточного ремонту вирішується з урахуванням умов експлуатації, наявності і якості діагностичних засобів.

Для визначення технічного стану машини використовують дві групи методів контролю (діагностування) : за допомогою органів почуттів (органолептичні) і інструментальні.

Органолептичні методи - огляд, прослуховування, перевірка механізмів "на дотик" - дають оцінку якісних ознак технічного стана, дозволяють виявляти з припустимою похибкою причини відмови і втрати працездатності машин.

Інструментальні методи діагностування передбачають використання спеціальних приладів, стендів і іншого устаткування та забезпечують кількісний вимір параметрів технічного стана машин, які змінюються в часі у зв'язку зі зносом деталей.

Вимоги техніки безпеки:

- При розбирально-складальних операціях вузли і механізми вагою 20 кг переміщувати за допомогою підйомно-транспортних механізмів;

- Гідравлічні домкрати повинні мати щільні з'єднання, запобігаючи витіканню гідравлічного масла із робочих циліндрів під час піднімання вантажу;

- При розбиранні і складанні складальної одиниці її необхідно надійно встановлювати на верстаку або спеціальному стенді;

- Молотки, кувалди повинні мати поверхню бійка злегка випуклою, гладкою без тріщин, наклепів, вони повинні посаджені на дерев'яні ручки, які виготовляють із сухого дерева твердих порід;

- Напилки, ножівки і інший інструмент загостреним неробочим кінцем повинен міцно закріплений в рукоятці;

- Ударні інструменти (зубила, крейцмейселі, бородки, кернери та ін.) не повинні мати скошених затилків, вм'ятин, тріщин. При роботі зубилом або крейцмейселем для захисту очей робітників від відлітаючих кусочків металу необхідно надівати захисні окуляри;

- Гаєчні ключі повинні відповідати розмірам гайок і болтів і не мати тріщин і загусениць, губки ключів повинні бути паралельними, забороняються збільшувати довжину ключа трубами;

- Верстатні лещата повинні бути справними, міцно втримувати вироби;

- Переносний електрифікований інструмент (дрелі, гайковерти, паяльники і ін.) повинні бути справними, мати надійну ізоляцію і заземлення корпуса;

- Зняття і встановлення пружин необхідно здійснювати спеціальними знімачами;

- Випресовувати і запресовувати втулки, підшипники і інші вставні деталі здійснювати за допомогою спеціальних пристроїв, пресів;

В відділенні по ремонту сільськогосподарських машин повинно бути встановлено протипожежне обладнання згідно з нормами пожежної безпеки.

Всі робітники повинні знати сигнали які сповіщають про пожежу, місця де знаходиться протипожежне обладнання і вміти ним користуватися.

Не допускається використовувати протипожежне обладнання для других цілей.

Забороняється загромаджувати доступ до протипожежного обладнання.

Використаний обтиральний матеріал необхідно збирати в спеціальні ящики.Електропроводку що спалахнула спочатку знеструмити а потім тушити одним із доступних методів. В випадку неможливості знеструмлення застосовувати тільки вуглекислі вогнегасники.

Запитання:

1. Які види металів ви знайте?

2.Які види спрацювань ви знайте?

3.Дайте визначення стандартизації?

4.Види ремонтів?

5.Дайте визначення допусків?

6. Які інструменти використовують  для розбиральних-складальних ремонтних робіт?

Домашнє завдання: вивчити конспект.