Допуск і тех. вим.

 Число.02.09.2020

Тема. Поняття про стандарти, контроль якості

1.     Стандартизація, її роль у підвищені виробнистві

"Стандартизація - це встановлення і застосування правил з метою впорядкування діяльності: у певній галузі на користь та за участю всіх заінтересованих сторін і, зокрема, для досягнення загальної економіїпри дотриманні умов експлуатації (використання) і вимог безпеки".

Стандартизація - ефективний шлях скорочення витрат і прискорення створення систем автоматизованого проектування (САПР).Для впровадження САПР необхідно оперативно створити типовіметоди рішення інженерних задач, стандартів, інформаційні, програмні і технічні засоби.

Стандартизаціятакож позитивно впливає на економічністьвиробництва, на скороченнястроківпідгоночнихробіт і підвищенняремонтно-придатностівиробів. Стандартизація є ефективним за-собомрішення проблем охоронипраці в промисловості і сільськомугосподарстві. Суттєву роль стандартивідіграють в економіїматеріальнихресурсів за рахуноквпровадженняресурсозберігаючихтехнологій, скороченнявитрат у процесівиробництва, зберігання,транспортування і експлантації.

В результатістандартизаціїзабезпечуєтьсяекономія в процесіпроектування, виробництва і експлуатації, є значнийекономічнийефект.

2.Цілі і задачістандартизації

Основнимицілямистандартизації є:

1.сприяння забезпеченню пропорційного розвитку всіх галузей народного господарства;

2. поліпшенняякостіпродукції і якостіроботи та забезпеченняїїоптимальногорівня;

3. забезпеченняузгодженнявимог до продукції з потребами обо-роникраїни;

4.  забезпечення умов для розвиткуекспортутоварів, якізадово-льняютьвимогамсвітового ринку;

5.розвитокміжнародногоекономічного і технічногоспівробіт-ництва;

3.Категорій і види стандартів

Сьогодні в Українічинними є 5 664 національнихстандартів, гармонізованих з міжнародними та європейськими.

Національна система стандартизаціїУкраїнивміщуєрізноманітністандарти, в якихвстановленівимоги до конкретнихоб'єктівстандартизації. Залежновідоб'єктастандартизації, складу, змісту, сферидіяльності та призначення вони поділяються на таківиди:

o державністандартиУкраїни - ДСТУ;

o галузевістандартиУкраїни - ГСТУ;

o стандартинауково-технічних та інженернихтовариств і спілокУкраїни - СТТУ;

o технічніумовиУкраїни - ТУУ;

o стандартипідприємств - СТП;

o кодексиусталеної практики.

ДержавністандартиУкраїни (ДСТУ) - ценормативнідокументи, якідіють на територіїУкраїни і використовуютьсяусімапідприємстваминезалежновідформивласності та підпорядкування, громадянами-суб'єктамипідприємницькоїдіяльності, міністерствами (відомствами), органами державноївиконавчоївлади, на діяльністьякихпоширюєтьсядіястандартів.

ГалузевістандартиУкраїни (ГСТУ) розробляють на продукцію, послуги в разівідсутності ДСТУ, або за потребою встановленнявимог, якіперевищуютьабодоповнюютьвимогидержавнихстандартів.

Стандартинауково-технічних та інженернихтовариств (спілок) України (СТТУ) розробляють за потребою розповсюдження та впровадженнясистематизованих, узагальненихрезультатівфундаментальних і прикладнихдосліджень, одержаних у певнихгалузяхзнань та сферах професійнихінтересів.

Технічніумови (ТУ) - нормативний документ, якийрозробляють для встановленнявимог, щорегулюютьвідносиниміжпостачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції, для якоївідсутнідержавнічигалузевістандарти (або за потребою конкретизаціївимогзазначенихдокументів).

Стандартипідприємств (СТП) розробляються на продукцію (процес, роботу, послугу), яку виробляють і застосовують (надають) лише на конкретному підприємстві.

Технічний регламент - це новий вид нормативного документу, має містити: опис видів продукції, що підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності; вимоги до такої продукції, які мають убезпечувати людей, тварин, рослини, майно і довкілля; процедури підтвердження відповідності таким вимогам.

Залежновідспецифікиоб'єктастандартизації, призначення, складу та змістувимог, яківстановлені до нього, для різнихкатегорійнормативнихдокументівзістандартизаціїрозробляютьстандарти таких видів:

o основоположні;

o на продукцію, послуги;

o на процеси;

o на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу)

Основоположністандартивстановлюютьорганізаційно-методичні та загальнотехнічніположення для визначеноїгалузістандартизації, а такожтерміни та визначення, загальнотехнічнівимоги, норми та правила, щозабезпечуютьвпорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взаємоузгодженістьрізнихвидівтехнічної та виробничоїдіяльностіпід час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізаціїпродукції, безпечністьпродукції, охоронунавколишньогосередовища.

Стандарти на продукцію, послугивстановлюютьвимоги до груподнорідноїабопевноїпродукції, послуги, якізабезпечуютьїївідповідністьсвоємупризначенню. У них наводятьсятехнічнівимоги до якостіпродукції (послуг) при їївиготовленні, постачанні та використанні; визначаються правила приймання, способи контролю та випробування, вимоги до пакування, маркування, транспортування, зберіганняпродукціїабоякостінаданихпослуг.

Стандарти на процесивстановлюютьосновнівимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконаннярізнихробіт (операцій) у процесах, щовикористовуються у різних видах діяльності та якізабезпечуютьвідповідністьпроцесуйогопризначення.

Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) регламентуютьпослідовність (операцій), способи (правила, режими, норми) і технічнізасобиїхвиконання для різнихвидів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг. У них наводятьсяуніфікованіметоди контролю якості, щозасновані на досягненняхсучасної науки і техніки.

ISO – міжнародний стандарт.

4.Система управління якості робіт

Система управління якістю - це організаційна основа управління підприємством, яка в широкому розумінні може розглядатися як система менеджменту організації стосовно якості. 
Під створенням систем управління якістю розуміється її розроблення та впровадження у діяльність підприємства. Як правило, рішення про створеннясистемиякостіприймаєкерівництвопідприємствапідвпливомвимогконкретнихзамовниківабоситуації на ринках збуту. Таким чином, СУЯ може бути ініційовано як за бажаннямкерівництвавдосконалитидіяльністьпідприємства, зменшитиневиробничівитрати, так і на вимогуспоживачів.

Створення СУЯ на підприємстві - це не можливістьвиготовлятинайкращу та найбільшконкурентоспроможнупродукцію (найчастішеможназустрітисаметакепомилковерозуміннянеобхідностівпровадженнясистеми), а можливістьдатигарантію, щоякістьвиготовленоїпродукції є стабільною та зорієнтованою на конкретного споживача.

Процесстворення СУЯ на підприємстві є складним і зазвичайдовготривалимпроцесом. У загальномувиглядіетапирозробленнясистем якостіможнапредставититаким чином:
1. Визначенняелементівсистемиякості.

2. Визначення складу структурнихпідрозділівсистемиякості.

3. Розробленняструктурноїсхемисистемиякості.

 

Закріплення знані:

1. Стандартизація це:

2. Цілі і задачі стандартизації

3. Види стандартів

4.Державний стандартУкраїни

Число.08.09.2020

Тема. Форми і засоби контролю якості продукції, економічна ефективность при підвищення якості робіт.

1.Контроль якості продукції

Якість будь якого виробу визначається великим числом факторів: досконалістю конструкцій; якістю матеріалу, з якого він виготовляється, ступенем уніфікації, агрегатування і стандартизації; рівнем технології виробництва і контролю; рівнем взаємозамінностіта ін. Для забезпечення високої якості необхідна оптимізація зазначених факторів і сувора взаємна узгодженість вимог до якості.

Контроль якості продукції - це перевірка відповідності показників якості встановленим вимогам, зафіксованим стандартами, технічними умовами. Найбільшу питому вагу з трудомісткості, вартості і складності становить контроль якості, який виконуєтьсяслужбою технічного контролю. Головне завдання служби технічного контролю на промисловому підприємстві - запобігання випускутакої продукції, яка не задовольняє за різними ознаками.

За ступенем автоматизаціїконтроль - розподіляються на ручні і механізовані пристрої, напівавтомати й автомати. При застосуванні ручних пристроїв контроль здійснюється вручну: деталь встановлюється на вимірювальну позицію, візуально визначається результат вимірювання за відрахунковим пристроєм, оцінюється якість деталі.

Механізовані пристрої використовують для одночасної або послідовної перевірки декількох розмірів складних деталей у середньому і масовому виробництві.

У напівавтоматах завантаження контрольованихвиробів здійснюється вручну, а всі операції - автоматично.

В автоматах - усі процеси повністю автоматизовано.

За впливом на автоматичний процес усі засоби контролю розподіляються на пасивні та активні.

 При пасивному контролі- засобиконтролю лиш фіксують розмір деталей, поділяючи їх на придатніта брак, або сортують на групи.

Активні засоби контролю- подають сигнали проте, що деталь досягла завданого розміру під час, до або після її обробки, чи про те, що досягли завданого положення виконавчі механізми верстата або ріжучого інструменту. Активний контрольсприяє підвищенню точності обробки, запобіганню браку.

2. Приймання продукції

Приймання товарів — це комплекс робіт з перевірки кількості та якості отриманих товарів, оформлення їх приймання відповідними документами та оприбуткування товарів на складі. Основними завданнями роботи з приймання товарів на складах торговельних підприємств є:

• контроль за збереженням товарно-матеріальних цінностей;

• перевірка виконання постачальниками договірних зобов'язань за кількістю, асортиментом, якістю і комплектністю товарів;

• недопущення в торговельну мережу недоброякісних товарів і реалізації товарів, котрі не відповідають за якістю вимогам стандартів, технічним умовам та ін.;

• пред'явлення до постачальників (виробників) майнових претензій за неналежне виконання ними умов договорів.

3. Технічні виміри і випробування

·       Технічні виміри і випробування це -проведення фізичних, хімічних, інших випробувань щодо всіх видів матеріалів, які підлягають аналізу, та продуктів:

·       Види випробувань:

o    акустичні та вібраційні випробування

o    дослідження складу мінералів та вмісту в них домішок тощо

o    дослідження у сфері гігієни харчування, у т.ч. ветеринарний контроль і контроль за виробництвом харчових продуктів

o    дослідження фізичних та експлуатаційних характеристик матеріалів, таких як сила, товщина, зносостійкість, радіоактивність тощо

o    випробування властивостей і надійності матеріалів

o    випробування експлуатаційних характеристик механізмів: двигунів, автомобілів, електронного устатковання тощо

o    радіографічне тестування зварених швів і стиків

o    аналіз руйнувань

o    дослідження та виміри параметрів навколишнього середовища: забруднення повітря та водних ресурсів тощо

4.Оформлення документації

Технічну документацію стосовно етапів життєвого циклу продукції можна поділити на вихідну, проектну, робочу, інформаційну:

• до вихідної документації відносяться: заявка на розробку і освоєння продукції.
• до проектної документації належать: для конструкторської документації — технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект; для технологічної — попередній проект.
• до робочої документації відноситься робоча конструкторська, технологічна документація, експлуатаційна документація, ремонтна документація.
• до інформаційної документації належать: карта технічного рівня і якості продукції, патентний формуляр, каталоги, звіт про патентні дослідження, експертний висновок, акти і протоколи про випробування.

Нормоконтроль технічної документації

Технічні документи повинні відповідати певним вимогам, найважливішими серед яких є:

• вимоги до конструкції, що визначають її раціональність, взаємозв'язок елементів, вірність вибору матеріалів, характер оздоблення тощо;
• вимоги до технології, що визначають можливість використання і виготовлення виробів
• вимоги до програм та їх відповідність технічному завданню;
• вимоги до оформлення, що визначають чіткість та наочність зображення на кресленні чи схемах всіх відомостей, необхідних здійснення виробничого процесу.

Мета нормоконтролю — повне дотримання в технічних документах вимог чинних стандартів, широке використання у виробах при проектуванні стандартних і уніфікованих елементів.

Нормоконтроль — один із завершальних етапів створення технічної документації і є одним із засобів впровадження і дотримання стандартів. Нормоконтролю підлягає така технічна документація: текстові документи (записка пояснення, інструкції, технічний опис і умови, тощо), креслення, карти технологічних процесів, технологічні креслення, карти розкрою матеріалів, а також розрахунки з нормування матеріалів, додержання технологічних нормативів, тощо.

Технічна документація, яка не має підпису нормоконтролера, не приймається до подальшої роботи.

5.Економічна ефективність підвищення якості робіт, що виконуються

Економічний ефект - це виражена в грошовій абонатуральній формі економія праці в суспільному виробництві внаслідок впровадження стандарту з урахуванням необхідних витрат.Економічний ефект виражається в натуральній формі (зниженнятрудомісткості, економія матеріалів, зменшення потреби в обладнанні і площах, тощо), якщо затрати вимірюються у тих самих одиницях, що й економія. В інших випадках економічний ефект виражається в грошовій формі.

Обчислюючи економічний ефект на стадії виробництва, враховують серійність у вигляді визначення:

зменшення матеріалоємкості;

зниження трудомісткості процесів;

зниження питомих витрат електроенергії і палива та ін.

Економічний ефект дає такі основні заходи по стандартизації:

зменшення номенклатури виробів, завдяки якому підвищується масовість виробництва і зменшуються витрати на їх експлуата-цію, зокрема на навчання персоналу;

збільшення номенклатури, завдяки чому можна в кожномуокремому випадку застосовувати той виріб (продукцію), який найкраще відповідає встановленим вимогам;

стандартизація методів виконання робіт, документації і термінології, яка зменшує трудомісткість даних робіт і сприяє поліпшенню їх результатів;

відбір найбільш технологічних конструкцій, застосування якихзменшує витрати на виготовлення виробів;

4.     Закріплення матеріалу:

1.     Контроль якості продукції це?

2.     Приймання товарів – це ?

3.     Основними завданнями приймання товарів?

4.     Технічне вимірювання – це ?

 

Домашнє завдання: вивчити конспект.

 

Число.15.09.2020

Тема. Поняття про неминучі погрішності, взаємозамінність, допуск, розмірів, відхилення.

1.Поняття про неминучі погрішності при виготовлені деталі 

.Розглянемо точність виготовлення продукції через точність обробки деталей. Щоб виконати обробку з заданою точністю треба виявити і врахувати причини виникнення погрішностей. Основні з них:
1. Неточність виготовлення верстатів, пристроїв, інструментів та їх знос;
2. Деформація верстата, пристрою, інструмента та деталі під дією сил закріплення, різання та вібрації;
3. Нагрів при обробці;
4. Неточність настройки верстата;
5. Неточність вимірювання;
Класифікація виробничих погрішностей дозволяє прогнозувати їх виникнення, величину і напрямок дії. В результаті сукупної дії всіх причин виникає результуюча погрішність, яка визначає відхилення від заданого параметра і, як наслідок, надійність і деталі і виробу. З підвищенням точності та надійності виготовлення окремої деталі підвищується надійність виробу, але зростає його вартість. При низькій точності та надійності виготовлення окремої деталі знижується надійність виробу, але знижується його вартість. Такі вироби вимагатимуть збільшення витрат на ремонт і обслуговування. Тому точність і якість виготовлення і надійність виробів повинні бути економічно обгрунтованими.

 

2. Поняття про взаємозамінність  

називається властивість деталей, складальних одиниць, агрегатів займати своє положення в машині без додатко­вих операцій обробки і виконувати при цьому задані функції відпо­відно до технічних вимог.
Взаємозамінність забезпечує можливість складання або заміни при ремонті будь-яких незалежно виготовлених деталей у склада­льні одиниці, тобто у вироби, складові частини яких потрібно з'єднати за допомогою операцій.
Деталі, які входять у складальні одиниці, повинні бути стандар­тизовані. Отже, взаємозамінність базується на стандартизації.
Раніше дбали про взаємозамінність, щоб мати можливість швид­ко замінити деталі, які вийшли, з ладу, новими, що сприяло здешев­ленню ремонту та експлуатації. Згодом взаємозамінність, стала за­стосовуватися також при виробництві тракторів, автомобілів, ком­байнів та інших машин. Заводи, які виготовляють сучасні трактори, автомобілі, комбайни, використовують взаємозамінні деталі і скла­дальні одиниці разом з десятком інших спеціалізованих заводів.
Розрізняють взаємозамінність повну і непевну, зовнішню і внут­рішню, за функціями і за геометричними параметрами.
Повна взаємозамінність забезпечує задані показники якості без додаткових підгінних операцій під час складання при виготовленні або ремонті машин та їх вузлів. Така взаємозамінність спрощує ре­монт машин, оскільки, будь-яка деталь, чи вузол, що зносилися, за­мінюються запасними. Економічно доцільним є застосування взає­мозамінності для деталей, точність яких нижча п'ятого квалітету, а також для вузлів, що складаються з невеликої кількості деталей.

 

3.Поняття про розміри, відхилення і допуск

Розмір – числове значення лінійної дійсної величини (діаметра, довжини та ін.) у вибраних одиницях. У машинобудуванні розміри задаються у міліметрах. Розміри бувають дійсні, граничні й номінальні.

^ Дійсний розмір – розмір елемента, який встановлюють шляхом вимірювання.

Граничні розміри – два гранично допустимі розміри елемента, між якими повинен знаходитися дійсний розмір. Найбільший (найменший) граничний розмір – найбільший (найменший) допустимий розмір елемента.

^ Номінальний розмір – розмір, відносно якого визначаються відхилення. Номінальні розміри вибирають у процесі конструювання на підставі розрахунків на міцність або за конструктивними міркуваннями і проставляють на кресленні деталі або з’єднанні деталей.

Відхилення – алгебраїчна різниця між розмірами дійсним (або граничним) і відповідним номінальним.

^ Граничне відхилення – алгебраїчна різниця між граничним і відповідним номінальним розмірами. Розрізнюють верхнє і нижнє відхилення. Верхнє (нижнє) відхилення – алгебраїчна різниця між найбільшим (найменшим) граничним і відповідним номінальним розмірами.

^ Нульова лінія – лінія, що відповідає номінальному розміру, від якої відкладають відхилення розмірів при графічному зображенні полів допусків і посадок. У разі горизонтального розміщення її додатні відхилення відкладають вгору від неї, а від’ємні – вниз.

^ Допуск – різниця між найбільшим і найменшим граничними розмірами або алгебраїчна різниця між верхнім і нижнім відхиленнями. Поле допуску – поле, обмежене найбільшим і найменшим граничними розмірами і визначається допуском та його положенням відносно номінального розміру.

Поля допусків для спряжених елементів встановлені різними для трьох діапазонів зміни номінальних розмірів: малих – до 1 мм, середніх – 1-500 мм і великих – 500-3150 мм. У машинобудуванні найуживанішим є середній діапазон номінальних розмірів.

^ Основне відхилення – одне з двох граничних відхилень (верхнє чи нижнє), що визначає положення поля допуску відносно нульової лінії. У стандартній системі допусків є відхилення, ближче до нульової лінії.

 

 

Запитання

1.     Взаємозамінність це?

2.     Визначення розміру?

3.     Відхилення це?

 

Домашне завдання: вивчити конспект