Група 31 Число 14-15.04. 2 год. Тема:Приймання машин нових і відремонтованих

Приймання машин нових і відремонтованих

Під час приймання машин старанно перевіряють технічний стан і комплектність їх. При цьому оформляють акт, дані якого заносять у паспорт машини. У паспорті машини реєструють протягом періоду експлуатації, всі показники, які характеризують її технічний стан, записують виконаний обсяг роботи, роботи, виконані під час ремонту, а також витрати на технічне обслуговування.

Правильна обкатка забезпечує високу експлуатаційну надійність машин. Починати її треба з незначного навантаження, поступово збільшуючи і доводячи його до повного протягом визначеного періоду. У процесі обкатки притираються нерівності поверхонь деталей. Щоб металеві частинки краще виділялися із зазорів між тертьовими поверхнями, слід добре і часто змащувати деталі. Порядок і режим обкатки машин наведено у заводських інструкціях.

Правила технічного обслуговування тракторів і самохідних шасі передбачають: щозмінне технічне і 3 періодичних обслуговування (№1, №2, №3), а також сезонне технічне, яке виконують перед переходом до зимової або літньої експлуатації. Періодичність технічних обслуговувань визначається за кількістю витраченого палива або відпрацьованих мото-годин (ТО №1 через 60, ТО №2 через 240 і ТО №3 через 960 мото-годин).

Розрізняють два види ремонту тракторів: поточний і капітальний. Під час поточного ремонту несправності усувають при частковому розбиранні трактора: ремонтують один або кілька основних спрацьованих агрегатів (двигун, коробку передач, задній міст) і старанно переглядають решту агрегатів, вузлів, замінюючи спрацьовані деталі, а також регулюють всі механізми трактора.

Капітальний ремонт -- це розбирання трактора, перевірка взаєморозміщення основних (базисних) вузлів, заміна або ремонт спрацьованих деталей, вузлів і агрегатів, складання, обкатка і випробування вузлів і агрегатів та машин в цілому.

Технічне обслуговування тракторів у господарствах проводять відповідно до річних планів-графіків, складених для кожного трактора окремо за формою, рекомендованою правилами технічного обслуговування. Складаючи графік, виходять з виробничих завдань господарства, технологічних карт на вирощування кожної культури, витрат палива за період від останнього капітального ремонту та встановленої періодичності ремонтів.

На основі плану-графіка визначають щомісячні завдання постійним спеціалізованим ланкам на проведення технічного обслуговування тракторів і сільськогосподарських машин.

Для технічного обслуговування машинно-тракторного парку відповідно до вимог сучасного сільськогосподарського виробництва треба мати міцну матеріально-технічну базу, зокрема машинні двори. Головною складовою частиною таких дворів є стаціонарні пункти технічного обслуговування.

Споруджують їх за типовими проектами, в яких передбачають будівництво таких інженерно-технічних споруд, як ремонтна майстерня, мийна естакада, майданчики для регулювання робочих органів і зберігання сільськогосподарських машин, приміщення для зберігання вузлів і агрегатів, гаражі для пересувних засобів технічного обслуговування, а також пост заправляння машин паливом і мастильними матеріалами. Для технічного обслуговування агрегатів, які працюють на відстані понад 5 км від стаціонарного пункту, застосовують пересувні механізовані агрегати АТУ-А, АТУ-П та АТУ-С. Ці агрегат призначені для виконання технічних обслуговувань № 1 і №2 тракторів та обслуговувань комбайнів і сільськогосподарських машин на місці роботи.

Для визначення технічного стану машини або окремого її вузла чи механізму без розбирання застосовують діагностичні методи, користуючись досконалими технічними засобами. Технічне обслуговування проводять ланками з 3--5 чоловік.

Розрізняють щозмінне, періодичне (тільки за комбайнами через 60 мото-годин) і післясезонне технічне обслуговування сільськогосподарських машин.

Щозмінне технічне обслуговування складається з таких операцій: зовнішнє очищення машин, перевірка стану, регулювання та змащування вузлів і механізмів, усунення підтікань, заправляння паливом, мастилом і водою.

Періодичне технічне обслуговування об'єднує операції щозмінного технічного обслуговування та додаткові, такі як змащування вузлів, перевірку й регулювання механізмів спеціальних комбайнів і двигунів зернозбиральних комбайнів.

Післясезонне технічне обслуговування передбачає очищення і миття машин, перевірку технічного стану деталей і вузлів, регулювання, усунення виявлених несправностей, підготовку машини до зберігання або до роботи після зберігання. Кількість цих доглядів залежить від циклу виконання польових робіт. Так, для зернових сівалок, як правило, провадять 2 обслуговування -- після закінчення весняної і осінньої сівби.

Щозмінне технічне обслуговування простих сільськогосподарських машин і періодичне обслуговування комбайнів (крім зернозбиральних) провадять одночасно з обслуговуванням тракторів, з якими ці машини агрегатуються, а післясезонне -- після закінчення сезону роботи машин.

Обслуговування сільськогосподарських машин провадять трактористи-машиністи і комбайнери, а також причіплювачі, сівачі, помічники та інші працівники, які брали участь у роботі агрегату під керівництвом майстра-наладчика.

Технічне обслуговування автомобілів передбачає щоденне обслуговування (ЩО), перше технічне обслуговування (ТО-1), друге технічне обслуговування (ТО-2) і два види ремонту -- потоковий і капітальний. Переходячи з одного сезону на інший, провадять сезонне обслуговування автомобілів.

Щоденне обслуговування автомобілів -- це прибирально-мийні і контрольно-оглядові роботи, мащення, заправляння паливно-мастильними матеріалами і водою.

Перше технічне обслуговування включає операції ЩО і такі роботи, як перевірку технічного стану автомобіля і регулювання механізмів.

Під час другого технічного обслуговування крім операцій ЩО і ТО-1 більш досконало перевіряють технічний стан всіх матеріалів і приладів: з автомобіля знімають прилади систем живлення, електрообладнання тощо з метою перевірки й регулювання їх у спеціально обладнаних цехах станції технічного обслуговування автомобілів.

Сезонне технічне обслуговування здійснюють під час підготовки автомобілів до використання у зимових або літніх умовах. При цьому крім обов'язкових операцій ТО-2 промивають системи охолодження і мащення, регулюють карбюратори, замінюють мастило, регулюють силу струму генератора, замінюють у радіаторах охолодну рідину (воду чи антифриз марок 40 або 60).

Залежно від пробігу та умов використання встановлюють нормативи для проведення технічного обслуговування автомобілів. Наприклад, якщо автомобіль працює в сільській місцевості (грунтові, гравійні та інші шляхи), ТО-1 виконують після пробігу 1000--1200, а ТО-2 -- 5000--6000 км.

У кожному господарстві складають план-графік технічного обслуговування і ремонту, який не залежить від кількості автомобілів. Практично ТО-1 автомобілів виконують 2 рази протягом місяця, а ТО-2 -- один раз у два місяці. Технічні обслуговування автомобілів (ТО-1 і ТО-2), а також ремонти доцільно проводити на станціях технічного обслуговування. Ці станції укладають з господарствами договори на технічне обслуговування автомобілів, згідно з якими після встановленого пробігу автомобілі доставляють на станцію і відповідно до технологічних карт проводять обслуговування.

Після складання під час ремонту машина надходить на контроль і випробування. Для перевірки комплектності, якості складальних, регулювальних і кріпильних робіт, перевірки роботи і технічного стану всіх агрегатів, механізмів і приладів, додаткового регулювання, а також для виявлення відповідності технічних показників поторібним технічним умовам проводять контроль і випробування сільськогосподарських машин та обладнання. Випробування проводять на спеціалізованих стендах КС 276 і КС-02. Стенд дає можливість: перевірити роботу двигуна, агрегатів трансмісії і ходової частини, а також встановити основні експлуатаційно-технічні якості автомобіля чи трактора (потужність двигуна, тягове зусилля на провідних колесах, витрата палива на різних швидкісних і за різного навантаження, шлях і час розгону до заданої швидкості, втрати потужності на тертя в агрегатах і ходовій частині, максимальний допустимий гальмівний шлях з певною швидкістю); проконтролювати і відрегулювати встановлення кутів керованих коліс тощо.

Усі знайдені під час випробування несправності слід усунути. Кожна машина (автомобіль), після капітального ремонту додатково до стендових випробувань має пройти випробування пробігом на відстань 30 км із навантаженням, що дорівнює 75% номінальної вантажопідйомності, за швидкості не більше 30 км/год для перевірки на керованість, а також для додаткового встановлення відповідності технічного стану автомобіля належним технічним нормам за різних режимів роботи й у різних дорожніх умовах. Справність і надійність роботи всіх систем, механізмів і з'єднань можна перевірити під час випробування пробігом. Після такого випробування автомобіль ретельно оглядають. Усі дефекти, виявлені після пробігу й наступного огляду, усувають. За відсутності дефектів (або після їхнього усунення) машина надходить на остаточне фарбування.
Якість відремонтованих машин має відповідати технічним умовам на здавання в КР і видання з ремонту їхніх агрегатів і вузлів. На кожну машину, що випускається з ремонту, замовнику видається паспорт цієї машини, в якому вказано комплектність, технічний стан і відповідність відремонтованої техніки технічним умовам. Технічні умови визначають гарантовану справну роботу автомобіля протягом певного часу і певного показника пробігу за цей період (за умови експлуатації автомобілів відповідно до технічних умов та інструкцій заводів-виготовлювачів).

Для обмеження навантаження на період обкатування карбюраторні двигуни відремонтованих автомобілів забезпечують запломбованою обмежувальною шайбою, знімати яку в експлуатації потрібно відповідно до правил, визначених для нових двигунів. Гарантійний термін експлуатації автомобілів у даний час - 12 міс. із дня видання з ремонту за час пробігу (для першої категорії експлуатації): не більше 20 тис. км (для автобусів); не більше 16 тис. км (для інших автомобілів усіх видів і призначень). Гарантійний термін зберігання відремонтованих складових автомобілів - 12 міс. із моменту видання з ремонту за дотримання правил консервації і зберігання.

Під час випуску автомобіля з КР до нього додають такі документи:
1)    паспорт автомобіля з позначкою АРП про проведений ремонт, указанням дати випуску з ремонту, нових номерів шасі й двигуна, а також зазначенням основного кольору забарвлення;
2)    інструкція з експлуатації із указанням особливостей експлуатації відремонтованих автомобілів в обкатувальний і гарантійний періоди, а також періодів і організації усунення дефектів у гарантійний період.
Під час випуску двигуна з КР до нього додаються:
1)    паспорт;
2)    інструкція з експлуатації з вказанням особливостей встановлення та експлуатації двигуна в обкатувальний і гарантійний періоди. Приймально-здавальним актом оформляється випуск із КР автомобілів, їхніх складових і деталей (комплектів деталей).
Під час приймання машин із ремонту встановлюють, як відремонтовано окремі вузли й деталі, чи правильно складені вони й уся машина в цілому, чи немає дефектів у їхній роботі. Приймальник - представник замовника до приймання екскаватора з ремонту має ознайомитися з документацією машини: паспортом, виконавчою відомістю дефектів, актами обкатування і випробування на стенді двигуна, паспортами на нововстановлені ланцюги та канати. Під час приймання екскаватора від ремонтного підприємства, яке виконують відповідно до технічних умов, приймальник ретельно контролює виконання ремонтних робіт і проводить заключні випробування екскаватора під навантаженням.
На час приймання адміністрація ремонтного підприємства видає приймальнику необхідні інструменти, прилади та інвентар. Приймальник у разі потреби має право зажадати від адміністрації ремонтного підприємства розбирання будь-якого вузла й агрегату для детального огляду і перевірки якості виконаного ремонту.

Призначення обкатки

Обкаткою називається процес прироблення поверхонь зв'язаних деталей, що труть, проведений по спеціальному режиму з метою підвищення терміну служби вузлів і машини в цілому.

Обкатування – це процес поступового введення вузлів, агрегатів і машин вроботу.

Умовами ефективного обкатування виробів є:

1. поступове збільшення навантаження на обкатуваний виріб;

2. забезпечення подачі в зони тертя достатньої кількості якісної оливи;

застосування  каталізаторів (прискорювачів) процесу  припрацювання  та  покриття тертьових поверхонь деталей тонким шаром легкоплавкого металу.

 їх усуненню.

Після передачі машини замовнику, проводиться обкатування в умовах експлуатації згідно з рекомендаціями заводу-виробника чи ремонтного підприємства. Суть обкатування полягає в поступовому переході від обкатування на ходу протягом декількох годин на всіх передачах, до поступового навантаження машини в роботі на різних роботах протягом 30-60 годин, тобто від 3 до 7 днів.

Весь цей час механізатор повинен приділяти підвищену увагу роботі всіх агрегатів і вузлів, їхньому тепловому стану, показам контрольних приладів

Перед обкатуванням двигун повинен заправлятися літньою оливою, або спеціальною обкатувальною.

Режими обкатування для кожної моделі двигуна свої. Детально вони викладені в галузевому стандарті "Обкатка и испытание тракторных и комбайновых дизелей при капитальном ремонте".

Обкатка екскаватора

Перед обкаткою трактор ретельно очищають від пилу і бруду, перевіряють надійність зовнішніх кріплень, механізмів і вузлів, мастять трактор згідно рекомендованій таблиці мастила, заправляють паливом, змащувальним матеріалом і водою. Після підготовчих операцій обкатку трактора проводять по наступних етапах:

·         обкатка двигуна на холостому ходу;

·         те ж гідравлічної системи;

·         трактори на холостому ходу;

·         трактори під навантаженням.

Загальна тривалість обкатки складає 45–65 годин залежно від марки трактора.

Обкатка екскаватора

Нові чи відремонтовані екскаватори піддають експлуатаційної обкатці. Під час обкатування при поступове збільшенні навантаження відбувається підробітку робочих поверхонь деталей друг до друга. Обкатка виконується у трьох етапу: 1) на холостому ходу, 2) на холостому ходу по передачам; 3) під різними навантаженнями. Перед обкаткой змазують все механізми і вузли, перевіряють їх кріплення, а також рівень олії переважають у всіх ємностях, тиск у шинах, заправляють трактор паливом і води, за необхідності регулюють натяг ременів приводу вентилятора, генератора і компресора, механізми управління. Обкатку двигуна на холостому ходу проводять у протягом 15...20 хвилин, у своїй перші 5 хв він має працювати на мінімальних оборотах, потім їх одягнули поступово збільшують до максимальних. Під час роботи двигун старанно прослуховують, встановлюють відсутність течі палива , води та олії, перевіряють щільність з'єднання перетворені на трубопроводах і фланцах, опікуються показаннями контрольно-вимірювальних приладів. Обкатку трактори на холостому ходу починають із обкатування раздельно-агрегатной гідросистеми. На трактор навешиваю» сільськогосподарське знаряддя масою 100...200 кг (на трактори тягових класів 3, 4 і п'яти - 400...600 кг). Включивши насос гідросистеми, обкатыпают її достатньо протягом 10 хв при середніх оборотах двигуна, та був 10...15 хв при максимальних. У цьому періодично піднімають і опускають механізм навішення, переміщуючи ручку розподільника в відповідні становища. Зі становища " Підйом " і " Опускання " наприкінці робочого ходу рукоятки повинна автоматично повертатися в нейтральне становище, а підйом механізму навішення має відбуватися плавно, без тремтіння. Температура олії вбираються у гідросистемі при обкатці мусить бути 40...50 З. Сутність обкатування трактори під навантаженням у тому, що навантаження гаку трактори поступово зростає зі мінімальної до максимальної. При цьому рекомендується обкатувати за умов бездоріжжя, по глибокому снігу, позаяк у таких випадках важко забезпечувати рівномірність завантаження трактори, і навіть виявляти і усувати дефекти. Завантажують трактор, зазвичай, з допомогою сільськогосподарських машин, починаючи з малоэнергоемких операцій (транспортування, боронування) і до енергоємними (лущення, культивація, оранка та інших.). У цьому для регулювання навантаження змінюють ширину захоплення агрегатируемых машин. Після закінчення обкатування проводять контрольний огляд трактори та заміняють олію переважають у всіх картерах двигуна і трансмісії відповідно до таблиці мастила. Необхідність зміни олії викликається його сильним забрудненням частинками металу, що з'являються внаслідок підробітки деталей. З іншого боку, виконують усі фінансові операції першого технічного обслуживания.

Обкатка гідравлічної навісної системи трактора триває; 25–30 мін. Перед запуском основного двигуна включають механізм приводу гідронасоса, причому рукоятка повинна вільно» переводитися з одного крайнього положення в інше. Включати і вимикати гідронасос при працюючому двигуні строго забороняється.

Потім перевіряють надійність фіксації золотників розподільника в положеннях «підйом», «нейтральне», «опускання», «плаваюче». У всіх цих положеннях важелі повинні надійно утримуватися фіксаторами золотників. Після перевірки важелі управління встановлюють в нейтральне положення, а поршень основного силового циліндра – в крайнє нижнє. Перевіряють герметичність маслопроводів і шлангів. Якщо необхідно, доливають масло в бак гідравлічної системи. Запустивши двигун, йому дають попрацювати на малих оборотах 3–5 мін, а потім стільки ж – на середніх. При цьому важливо, щоб масло не підтікало в з'єднаннях і не було шуму в розподільнику гідравлічної системи. Переводять важіль розподільника в положення «підйом», при цьому подовжня тяга механізму навішування почне плавно підійматися. Як тільки підйом закінчиться, важіль розподільника повинен автоматично повернутися в «нейтральне» положення. Переставляють обмежувач ходу поршня на середину штока, а важіль розподільника в положення «опускання» – навісний механізм при цьому почне опускатися. Як тільки обмежувач ходу поршня натисне на стрижень клапана-обмежувача, важіль розподільника повинен автоматично повернутися в «нейтральне» положення. Під'їм і опускання рекомендується провести кілька разів.

Обкатка гідравлічної навісної системи закінчується тим, що на подовжню тягу навісного механізму підвішують вантаж масою 100 – 150 кг і періодично піднімають і опускають протягом 15–20 мін. При обкатці гідравлічної системи температура робочої рідини в гідросистемі повинна бути не більше 40 – 50° С. Переконавшись в чіткій і безвідмовній роботі навісного механізму і усунувши знайдені неполадки, можна починати обкатку трактора на холостому ходу. Обкатку трактора починають на холостому ходу при нормальній частоті обертання колінчастого валу двигуна протягом 5 ч: на першій, другій, третій і четвертій передачах – по одній годині, а на п'ятій передачі і передачі заднього ходу – по півгодини.

Після закінчення всієї обкатки трактора необхідно очистити від пилу і бруду всі механізми, провести контрольний огляд; промити масляні фільтри грубого і тонкого очищення, змінити масло в картері, промиваючи систему мастила сумішшю дизельного палива з дизельним маслом (20% масла) протягом 2–3 хв, промити очисник повітря, перевірити регулювання основних механізмів трактора; замінити масло в корпусах силової передачі, промиваючи їх дизельним паливом на ходу трактори протягом 5 хв; замінити масло в баку гідросистеми з промивкою фільтру.

Нові або відремонтовані машини перед введенням в експлуатацію обов'язково обкатують. Під час приймання машин старанно перевіряють технічний стан і комплектність їх. При цьому оформляють акт, дані якого заносять у паспорт машини. У паспорті машини реєструють протягом періоду експлуатації, всі показники, які характеризують її технічний стан, записують виконаний обсяг роботи, роботи, виконані під час ремонту, а також витрати на технічне обслуговування.

Правильна обкатка забезпечує високу експлуатаційну надійність машин. Починати її треба з незначного навантаження, поступово збільшуючи і доводячи його до повного протягом визначеного періоду. У процесі обкатки притираються нерівності поверхонь деталей. Щоб металеві частинки краще виділялися із зазорів між тертьовими поверхнями, слід добре і часто змащувати деталі. Порядок і режим обкатки машин наведено у заводських інструкціях.

Після обкатки і усунення знайдених несправностей складають акт і роблять відмітку в паспорті про проведення 45–65 – годинної обкатки і готовності машини до експлуатації. Акт складає механік або бригадир з участю трактористів. Затверджує акт головний інженер підприємства.

Під час випуску автомобіля з КР до нього додають такі документи:
1)    паспорт автомобіля з позначкою АРП про проведений ремонт, указанням дати випуску з ремонту, нових номерів шасі й двигуна, а також зазначенням основного кольору забарвлення;
2)    інструкція з експлуатації із указанням особливостей експлуатації відремонтованих автомобілів в обкатувальний і гарантійний періоди, а також періодів і організації усунення дефектів у гарантійний період.
Під час випуску двигуна з КР до нього додаються:
1)    паспорт;
2)    інструкція з експлуатації з вказанням особливостей встановлення та експлуатації двигуна в обкатувальний і гарантійний періоди. Приймально-здавальним актом оформляється випуск із КР автомобілів, їхніх складових і деталей (комплектів деталей).

Техніка безпеки

Загальні вимоги:

- до роботи допускаються особи віком під 18 років, після проходження відповідного медичного обстеження;

- до керування і обслуговування трелювальних тракторів допускаються особи, які пройшли відповідну підготовку і мають досвід роботи на типових машинах (пройшли стажування), отримали посвідчення та пройшли інструктаж з техніки безпеки;

- допуск до роботи і закріплення тракториста за машиною оформлюється наказом по підприємству;

- тракторист повинен працювати у спеціальному охайному одязі встановленої форми;

- у кабіні трелювального трактора повинна бути аптечка та захисна каска, яку тракторист зобов'язаний одягати під час його виходу з кабіни;

- забороняється працювати на машині із несправними органами керування, ходовою частиною та навісним обладнанням;

- забороняється працювати з несправними елементами системи живлення (паливний бак, карбюратор пускового двигуна тощо), системи запалювання (акумуляторна батарея і т. п.);

- електороосвітлення і електрообладнання трелювальної машини повинні бути у справному стані для можливості роботи в нічну зміну (за несправного електрообладнання працювати забороняється);

- забороняється використовувати відкритий вогонь для підігрівання двигуна, паливних баків і агрегатів гідросистеми;

- забороняється відкривати пробки оливних баків ударами металевих предметів;

- забороняється працювати за відсутності захисних огороджень;

- забороняється працювати на лісосіках зі слабкими заболоченими грунтами;

- у випадку появи в робочій зоні сторонніх осіб, робота машиною припиняється.

Додаткові правила техніки безпеки під час роботи на машинах ТБ-1М

Під час роботи на машинах для безчокерного трелювання ТБ-1М (дод. 2) потрібно дотримуватися таких вимог:

- перед підніманням або опусканням штовхача навісної системи потрібно впевнитися у відсутності поблизу нього людей (під час розчищення під'їзду забороняється знаходитися ближче 30 м від штовхача і 10 м від стовбурів, що вирівнюються або збираються в пачку;

- під час зупинки трактора і виходу тракториста з кабіни захоплювач гідроманіпулятора, що невстановлений у транспортне положення, повинен бути опущений на землю;

- рукави високого тиску слід від'єднувати від гідропанелі та циліндра затискних важелів тільки після розкривання важелів коника, але до зупинки двигуна.

Група 32. Число 15.04. Тема:Технiчне обслуговування і ремонт екскаватора

Технiчне обслуговування і ремонт екскаватора

Для підтримки екскаватора в робочому стані здійснюють основні заходи: організують систематичне технічне обслуговування машин шляхом своєчасного очищення й протирання їх; регулювання, змазування, запрацездатному правлення водою, паливом і робочою рідиною; усувають виниклі несправності, заміняючи або ремонтуючи деталі й складальні одиниці. Перша частина цих заходів передбачає організацію технічного обслуговування, друга організацію ремонту.

Система планово-попереджувального технічного обслуговування й ремонту машин являє собою комплекс. организационно-технiчних заходів, якi проводять у плановому порядку для забезпечення працездатності й справності машин протягом усього строку їхньої служби при дотриманні заданих умов і режимів експлуатації; Ця система основана на обов'язковому плануванні, підготовці й проведенні відповідних видів технічного обслуговування й ремонту кожної машини, що перебуває в експлуатації, із заданої послiдовнiстю й періодичністю.

Технічне обслуговування повинне забезпечити підтримку работоздатностi машини в процесі експлуатації шляхом проведення комплексу робіт з попередження підвищеного зношування деталей, відмов й ушкоджень машин.

В процесі використання машин проводять:

– щозмінне технічне обслуговування (ЕО), виконуване перед початком, протягом або після робочої зміни;

– планове технічне o обслуговування (ТЕ), виконуване в плановому порядку через певні, установлені заводами-виробниками величини наработки;

– сезонне технічне обслуговування (З), виконуване два рази в рік при підготовці машини до використання в перiод наступного сезону (літнього або зимового).

Планові технічні обслуговування розрізняються між собою періодичністю виконання й складом робіт. Кожному виду планового технічного обслуговування залежно від послідовності його проведення привласнюється порядковий номер (ТО-1, ТО-2, ТО-3). До складу робіт планового технічного обслуговування, що має більше високий номер, входять роботи кожного зпопереднiх видів, технічного обслуговувания, включаючи щозмінне.

Ціль ремонту машини – відновити їхню справність і працездатність шляхом проведення комплексу робіт, забезпечити усунення ушкоджень і відмов. Планові ремонти машин установлені двох видів: поточний (Т) і капітальний (К). Поточний ремонт машин на базі тракторів і із двигунами тракторного типу збігається по періодичності із третім технічним обслуговуванням (ТО-3), тому їх проводять одночасно.

Види технічного обслуговування, ремонту й періодичність їхнього проведення, а також склад і порядок виконання робіт з ТО й поточного ремонту вказує завод-виготовлювач в експлуатаційній документації по кожній моделі машини.

Планове технічне обслуговування машин проводять, як правило, у позазмінний час або в дні відпочинку будiвельноi організації, на об'єктах якої використаються машини. ЕО виконує персонал, за яким закріплена машина; ТО і поточний ремонти – централізовано спеціальні бригади (ланки), до складу яких на період проведення робіт з ТО можуть бути включені машиніст і помічник машиніста.

До складу робіт поточного ремонту входять: розбирання машини на складальні одиниці, а складальних одиниць на деталі; заміна зношених деталей нові або відремонтованими; різні види обробки деталей для їхнього відновлення –

зварювання, слюсарні й механічні роботи; нанесення металу різними способами (наплавлення, металізація, електролітичні покриття й т. п.), фарбування; зборка машин і відновлення посадок у сполученнях; випробування складальних одиниць.

Поточний ремонт (П) виконують, як правило, на місці роботи екскаватора машинист і його помічник, а в окремих випадках – працівник пересувноi ремонтноі майстерні. При поточному ремонті усувають окремі несправності у вузлах й агрегатах, що виникають у процесі роботи машини й перешкоджаючі її нормальной експлуатації. Цей вид ремонту роблять шляхом заміни або відновлення деталей (крім базисних) зі зняттям або без зняття складальної одиниці з машини.

Для кожного виду ремонту встановлюють зразковий обсяг необхідних робіт, причому у всіх наступних видах ремонту виконують роботи попередніх видів. Поточні ремонти відрізняються один від іншого обсягом і технічною складністю. При поточному ремонті виконують наступні основні роботи.

Важільні системи механізмів управлiння. Перебирають всі важільні системи приводу всіх механізмів, заміняючи, зношені валики, пальці й пружини, що прийшли в непридатність.

Підшипники кочення й ковзання. Перевіряють стан підшипників валів і регулюють їх.

Зубчасті й ланцюгові передачі. Оглядають циліндричні й конічні зубчасті колеса, ланцюгові зірочки. При необхідності зачищають заусенцы на зубах. Перевіряють і при необхідності заміняють ланцюг редуктора.

Фрикційні муфти. Перевіряють стан й щільність прилягання колодок і стрічок до шківів. Регулюють хід колодок і стрічок.

Система гідроприводу. Промивають розподільні блоки, блоки клапанiв. Дефектні складальні одиниці снм томлять і заміняють новими.

Металоконструкції. Ретельно оглядають складальні одиниці металу конструкцій. Виявивши дефекти (деформації, тріщини, неякісні зварювальнi шви), усувають їх.

Техніка безпеки при роботі на екскаваторі ЭО-3323

Машиніст екскаватора повинен: знати інструкцію з техніки безпеки для машиніста екскаватора, а також інструкцію заводу виготовлювача даного екскаватора по монтажі й експлуатації машини; знати пристрій екскаватора, пристрій і призначення його механізмів і приладів безпеки; володіти навичками, потрібними для керування механізмами екскаватора й догляду за ними;, знати фактори, що впливають на стійкість екскаватора, і причини втрати стійкості; знати асортименти й призначення пального й мастильних матеріалів, застосовуваних для даного екскаватора.

Машиніст екскаватора й весь обслуговуючий персонал машини повинні бути забезпечені, спецодягом і захисними засобами відповідно до діючих норм й обов'язково застосовувати їх під час роботи. Без відповідного спецодягу й захисних засобів обслуговуючий персонал екскаватора до роботи не допускається.

У всіх машиністів екскаваторів, їхніх помічників, слюсарів, електромонтерів, стропальників (при роботі екскаваторів із крановим устаткуванням) треба періодично не рідше одного разу в 12 місяців, а також при порушенні правил техніки безпеки перевіряти знання цих правил.

Перед початком роботи машиніст екскаватора повинен одержати: точні вказівки про умови роботи (наявність підземних комунікацій і місце їхнього проходження, розташування надземних ліній електропередач, наявність перешкод і т. п.); технологічну карту роботи екскаватора; інструкцію з техніки безпеки (уведену в дію наказом по будівельному керуванні).

Перед початком робіт на екскаваторі машиніст зобов'язаний: переконатися в справності машини; переконатися, що всі обертові деталі обгороджені кожухами або недоступні для робітників; перевірити стан сигналу; перевірити справність гальм і канатів; працювати з несправними гальмами й канатами забороняється; перевірити справність важелів керування й установити їх у нейтральне положення; змазати екскаватор відповідно до карти змащення, наведеної в інструкції для експлуатації екскаватора.

Площадка, на яку встановлюють екскаватор, повинна бути добре спланована й забезпечувати гарний огляд фронту робіт; з її повинні бути відведені ґрунтові й зливові води. При мокрій підставі площадки під екскаватор повинні бути покладені Єлані. При роботі в темний час доби фронт роботи екскаватора у вибої, місце розвантаження ґрунту й наземних шляхів повинні бути добре освітлені.

Екскаватор, установлений на площадці, повинен бути закріплений щоб уникнути мимовільного його переміщення.

Навколо екскаватора в радіусі, рівному максимальному радіусу копання його плюс 5 м, установлюють небезпечну зону, у якій знаходження людей під час роботи екскаватора забороняється. На границі зони повинні бути встановлені попереджувальні знаки й плакати, а в темний час – сигнальне висвітлення.

Машиніст зобов'язаний стежити за станом вибою й, якщо виникне небезпека обвалення, негайно відвести екскаватор у безпечне місце й сповістити про це виконавцеві робіт або майстрові. При виявленні під час роботи підземних кабелів, газопроводів і труб, що перебувають під тиском, не відомих заздалегідь машиністові, роботи варто негайно призупинити й сповістити про це адміністрацію.

Забороняється підйом і переміщення ковшем негабаритних шматків породи, колод, дощок, балок й ін.

Ґрунт на автомобіль варто вантажити з боку заднього або бічного його борта. Категорично забороняється переносити ківш над кабіною шофера або людьми. Під час навантаження шофер повинен виходити з машини, якщо кабіна не має броньового щита.

Ківш при розвантаженні ґрунту в автомобіль варто опускати якнайнижче, щоб не зашкодити машину. Не допускається сверхгабаритная завантаження кузова автомобіля й нерівномірний розподіл ґрунту в ньому.

При роботі екскаватора по розбиранню зруйнованих будинків повинні бути виконані наступні вимоги безпеки: забороняється встановлювати екскаватор і починати їм роботу до повної зупинки механізму, що руйнує будинок; всі стекла й двері кабіни екскаватора під час провадження робіт повинні бути закриті щоб уникнути запилення кабіни; місце провадження робіт варто періодично поливати водою для осідання пилу; варто остерігатися навислих балок, блоків й інших частин зруйнованого будинку; машиністові екскаватора повинен бути виданий убрання на особливо небезпечні роботи.

Чищення, змащення й ремонт екскаватора можна робити тільки після його повної зупинки. Двигун повинен бути виключений і всі ходові частини, що рухаються, екскаватора – застопорені,

Ківш дозволяється чистити від налиплого ґрунту або застряглих у його зубах предметів з ведена машиніста під час зупинки екскаватора, коли ківш опущений на землю.

Під час роботи екскаватора забороняється кому б те не було (включаючи помічника машиніста) перебувати на поворотній платформі, а також кому-небудь (включаючи машиніста) переходити на іншу сторону екскаватора через працюючі механізми.

Щоб уникнути аварії до пуску екскаватора з поворотної платформи повинні бути прибрані всі сторонні предмети. Весь необхідний для роботи інвентар й інструменти варто зберігати в спеціально призначеному для цієї мети місці.

При роботі із прямою лопатою необхідно дотримувати наступні додаткові вимоги безпеки: наповнюючи ківш, не можна допускати надмірного його врізання в ґрунт; гальмування наприкінці повороту екскаватора із заповненим ковшем варто робити плавно, без різких поштовхів; піднімаючи ківш, не можна допускати упору його блоку в блок стріли, а опускаючи ківш, не можна повідомляти рукояті напірний рух; при копанні у важких ґрунтах не можна висувати рукоять до відмови; перешкоди у вибої, які можуть викликати значну перевантаження ковша або його ушкодження; коли розробляється піонерна траншея для спуска екскаватора в котлован, необхідно стежити, щоб при повороті екскаватора на розвантаження його хвостова частина не зачіпало за бічні стінки траншеї (ківш повинен бути піднятий вище стінок).

При роботі екскаватора із драглайном або зворотною лопатою повинні бути дотримані наступні додаткові вимоги безпеки: не можна допускати надмірного врізання ковша в ґрунт; гальмування екскаватора при його повороті із завантаженим ковшем повинне вироблятися плавно, без різких ривків; у випадку тимчасового припинення робіт з уривку котловану або траншеї або при ремонті екскаватора останній повинен бути відведений на відстань не менш 2 м від краю відритого котловану (траншеї).

По закінченні роботи на екскаваторі машиніст зобов'язаний: повернути поворотну платформу так, щоб ківш був відведений від стінки вибою; повернути стрілу уздовж осі екскаватора й опустити ківш на ґрунт; зупинити двигун і поставити всі важелі в нейтральне положення; очистити екскаватор від бруду й пилу; оглянути двигун, всі механізми й канати й по можливості усунути виявлені несправності.

Група 31. Число 14.04. Тема:Технiчне обслуговування і ремонт екскаватора

Технiчне обслуговування і ремонт екскаватора

Для підтримки екскаватора в робочому стані здійснюють основні заходи: організують систематичне технічне обслуговування машин шляхом своєчасного очищення й протирання їх; регулювання, змазування, запрацездатному правлення водою, паливом і робочою рідиною; усувають виниклі несправності, заміняючи або ремонтуючи деталі й складальні одиниці. Перша частина цих заходів передбачає організацію технічного обслуговування, друга організацію ремонту.

Система планово-попереджувального технічного обслуговування й ремонту машин являє собою комплекс. организационно-технiчних заходів, якi проводять у плановому порядку для забезпечення працездатності й справності машин протягом усього строку їхньої служби при дотриманні заданих умов і режимів експлуатації; Ця система основана на обов'язковому плануванні, підготовці й проведенні відповідних видів технічного обслуговування й ремонту кожної машини, що перебуває в експлуатації, із заданої послiдовнiстю й періодичністю.

Технічне обслуговування повинне забезпечити підтримку работоздатностi машини в процесі експлуатації шляхом проведення комплексу робіт з попередження підвищеного зношування деталей, відмов й ушкоджень машин.

В процесі використання машин проводять:

– щозмінне технічне обслуговування (ЕО), виконуване перед початком, протягом або після робочої зміни;

– планове технічне o обслуговування (ТЕ), виконуване в плановому порядку через певні, установлені заводами-виробниками величини наработки;

– сезонне технічне обслуговування (З), виконуване два рази в рік при підготовці машини до використання в перiод наступного сезону (літнього або зимового).

Планові технічні обслуговування розрізняються між собою періодичністю виконання й складом робіт. Кожному виду планового технічного обслуговування залежно від послідовності його проведення привласнюється порядковий номер (ТО-1, ТО-2, ТО-3). До складу робіт планового технічного обслуговування, що має більше високий номер, входять роботи кожного зпопереднiх видів, технічного обслуговувания, включаючи щозмінне.

Ціль ремонту машини – відновити їхню справність і працездатність шляхом проведення комплексу робіт, забезпечити усунення ушкоджень і відмов. Планові ремонти машин установлені двох видів: поточний (Т) і капітальний (К). Поточний ремонт машин на базі тракторів і із двигунами тракторного типу збігається по періодичності із третім технічним обслуговуванням (ТО-3), тому їх проводять одночасно.

Види технічного обслуговування, ремонту й періодичність їхнього проведення, а також склад і порядок виконання робіт з ТО й поточного ремонту вказує завод-виготовлювач в експлуатаційній документації по кожній моделі машини.

Планове технічне обслуговування машин проводять, як правило, у позазмінний час або в дні відпочинку будiвельноi організації, на об'єктах якої використаються машини. ЕО виконує персонал, за яким закріплена машина; ТО і поточний ремонти – централізовано спеціальні бригади (ланки), до складу яких на період проведення робіт з ТО можуть бути включені машиніст і помічник машиніста.

До складу робіт поточного ремонту входять: розбирання машини на складальні одиниці, а складальних одиниць на деталі; заміна зношених деталей нові або відремонтованими; різні види обробки деталей для їхнього відновлення –

зварювання, слюсарні й механічні роботи; нанесення металу різними способами (наплавлення, металізація, електролітичні покриття й т. п.), фарбування; зборка машин і відновлення посадок у сполученнях; випробування складальних одиниць.

Поточний ремонт (П) виконують, як правило, на місці роботи екскаватора машинист і його помічник, а в окремих випадках – працівник пересувноi ремонтноі майстерні. При поточному ремонті усувають окремі несправності у вузлах й агрегатах, що виникають у процесі роботи машини й перешкоджаючі її нормальной експлуатації. Цей вид ремонту роблять шляхом заміни або відновлення деталей (крім базисних) зі зняттям або без зняття складальної одиниці з машини.

Для кожного виду ремонту встановлюють зразковий обсяг необхідних робіт, причому у всіх наступних видах ремонту виконують роботи попередніх видів. Поточні ремонти відрізняються один від іншого обсягом і технічною складністю. При поточному ремонті виконують наступні основні роботи.

Важільні системи механізмів управлiння. Перебирають всі важільні системи приводу всіх механізмів, заміняючи, зношені валики, пальці й пружини, що прийшли в непридатність.

Підшипники кочення й ковзання. Перевіряють стан підшипників валів і регулюють їх.

Зубчасті й ланцюгові передачі. Оглядають циліндричні й конічні зубчасті колеса, ланцюгові зірочки. При необхідності зачищають заусенцы на зубах. Перевіряють і при необхідності заміняють ланцюг редуктора.

Фрикційні муфти. Перевіряють стан й щільність прилягання колодок і стрічок до шківів. Регулюють хід колодок і стрічок.

Система гідроприводу. Промивають розподільні блоки, блоки клапанiв. Дефектні складальні одиниці снм томлять і заміняють новими.

Металоконструкції. Ретельно оглядають складальні одиниці металу конструкцій. Виявивши дефекти (деформації, тріщини, неякісні зварювальнi шви), усувають їх.

Техніка безпеки при роботі на екскаваторі ЭО-3323

Машиніст екскаватора повинен: знати інструкцію з техніки безпеки для машиніста екскаватора, а також інструкцію заводу виготовлювача даного екскаватора по монтажі й експлуатації машини; знати пристрій екскаватора, пристрій і призначення його механізмів і приладів безпеки; володіти навичками, потрібними для керування механізмами екскаватора й догляду за ними;, знати фактори, що впливають на стійкість екскаватора, і причини втрати стійкості; знати асортименти й призначення пального й мастильних матеріалів, застосовуваних для даного екскаватора.

Машиніст екскаватора й весь обслуговуючий персонал машини повинні бути забезпечені, спецодягом і захисними засобами відповідно до діючих норм й обов'язково застосовувати їх під час роботи. Без відповідного спецодягу й захисних засобів обслуговуючий персонал екскаватора до роботи не допускається.

У всіх машиністів екскаваторів, їхніх помічників, слюсарів, електромонтерів, стропальників (при роботі екскаваторів із крановим устаткуванням) треба періодично не рідше одного разу в 12 місяців, а також при порушенні правил техніки безпеки перевіряти знання цих правил.

Перед початком роботи машиніст екскаватора повинен одержати: точні вказівки про умови роботи (наявність підземних комунікацій і місце їхнього проходження, розташування надземних ліній електропередач, наявність перешкод і т. п.); технологічну карту роботи екскаватора; інструкцію з техніки безпеки (уведену в дію наказом по будівельному керуванні).

Перед початком робіт на екскаваторі машиніст зобов'язаний: переконатися в справності машини; переконатися, що всі обертові деталі обгороджені кожухами або недоступні для робітників; перевірити стан сигналу; перевірити справність гальм і канатів; працювати з несправними гальмами й канатами забороняється; перевірити справність важелів керування й установити їх у нейтральне положення; змазати екскаватор відповідно до карти змащення, наведеної в інструкції для експлуатації екскаватора.

Площадка, на яку встановлюють екскаватор, повинна бути добре спланована й забезпечувати гарний огляд фронту робіт; з її повинні бути відведені ґрунтові й зливові води. При мокрій підставі площадки під екскаватор повинні бути покладені Єлані. При роботі в темний час доби фронт роботи екскаватора у вибої, місце розвантаження ґрунту й наземних шляхів повинні бути добре освітлені.

Екскаватор, установлений на площадці, повинен бути закріплений щоб уникнути мимовільного його переміщення.

Навколо екскаватора в радіусі, рівному максимальному радіусу копання його плюс 5 м, установлюють небезпечну зону, у якій знаходження людей під час роботи екскаватора забороняється. На границі зони повинні бути встановлені попереджувальні знаки й плакати, а в темний час – сигнальне висвітлення.

Машиніст зобов'язаний стежити за станом вибою й, якщо виникне небезпека обвалення, негайно відвести екскаватор у безпечне місце й сповістити про це виконавцеві робіт або майстрові. При виявленні під час роботи підземних кабелів, газопроводів і труб, що перебувають під тиском, не відомих заздалегідь машиністові, роботи варто негайно призупинити й сповістити про це адміністрацію.

Забороняється підйом і переміщення ковшем негабаритних шматків породи, колод, дощок, балок й ін.

Ґрунт на автомобіль варто вантажити з боку заднього або бічного його борта. Категорично забороняється переносити ківш над кабіною шофера або людьми. Під час навантаження шофер повинен виходити з машини, якщо кабіна не має броньового щита.

Ківш при розвантаженні ґрунту в автомобіль варто опускати якнайнижче, щоб не зашкодити машину. Не допускається сверхгабаритная завантаження кузова автомобіля й нерівномірний розподіл ґрунту в ньому.

При роботі екскаватора по розбиранню зруйнованих будинків повинні бути виконані наступні вимоги безпеки: забороняється встановлювати екскаватор і починати їм роботу до повної зупинки механізму, що руйнує будинок; всі стекла й двері кабіни екскаватора під час провадження робіт повинні бути закриті щоб уникнути запилення кабіни; місце провадження робіт варто періодично поливати водою для осідання пилу; варто остерігатися навислих балок, блоків й інших частин зруйнованого будинку; машиністові екскаватора повинен бути виданий убрання на особливо небезпечні роботи.

Чищення, змащення й ремонт екскаватора можна робити тільки після його повної зупинки. Двигун повинен бути виключений і всі ходові частини, що рухаються, екскаватора – застопорені,

Ківш дозволяється чистити від налиплого ґрунту або застряглих у його зубах предметів з ведена машиніста під час зупинки екскаватора, коли ківш опущений на землю.

Під час роботи екскаватора забороняється кому б те не було (включаючи помічника машиніста) перебувати на поворотній платформі, а також кому-небудь (включаючи машиніста) переходити на іншу сторону екскаватора через працюючі механізми.

Щоб уникнути аварії до пуску екскаватора з поворотної платформи повинні бути прибрані всі сторонні предмети. Весь необхідний для роботи інвентар й інструменти варто зберігати в спеціально призначеному для цієї мети місці.

При роботі із прямою лопатою необхідно дотримувати наступні додаткові вимоги безпеки: наповнюючи ківш, не можна допускати надмірного його врізання в ґрунт; гальмування наприкінці повороту екскаватора із заповненим ковшем варто робити плавно, без різких поштовхів; піднімаючи ківш, не можна допускати упору його блоку в блок стріли, а опускаючи ківш, не можна повідомляти рукояті напірний рух; при копанні у важких ґрунтах не можна висувати рукоять до відмови; перешкоди у вибої, які можуть викликати значну перевантаження ковша або його ушкодження; коли розробляється піонерна траншея для спуска екскаватора в котлован, необхідно стежити, щоб при повороті екскаватора на розвантаження його хвостова частина не зачіпало за бічні стінки траншеї (ківш повинен бути піднятий вище стінок).

При роботі екскаватора із драглайном або зворотною лопатою повинні бути дотримані наступні додаткові вимоги безпеки: не можна допускати надмірного врізання ковша в ґрунт; гальмування екскаватора при його повороті із завантаженим ковшем повинне вироблятися плавно, без різких ривків; у випадку тимчасового припинення робіт з уривку котловану або траншеї або при ремонті екскаватора останній повинен бути відведений на відстань не менш 2 м від краю відритого котловану (траншеї).

По закінченні роботи на екскаваторі машиніст зобов'язаний: повернути поворотну платформу так, щоб ківш був відведений від стінки вибою; повернути стрілу уздовж осі екскаватора й опустити ківш на ґрунт; зупинити двигун і поставити всі важелі в нейтральне положення; очистити екскаватор від бруду й пилу; оглянути двигун, всі механізми й канати й по можливості усунути виявлені несправності.

Група 32. Число 08.04. 3 год. Тема:ТО Екскаватора

ТО Екскаватора 

До основних пристроїв ЭО-3323 відносять робоче обладнаня, силову установку, поворотну платформу із установленої на ній механізмами, опорну раму й ходове обладнання.

Основним робочим обладнання є зворотна лопата. Стріла лопати складається з основної й частини, що подовжується, рукояті, ковша, гідроциліндра підйому стріли й рукояті ковша.

Основну частину стріли, як правило, використають при установці різних видів змінного робочого встаткування, наприклад грейфера, навантажувача й т.д. Частину, що подовжує стрілу, при переході з одного виду обладнання на інший можна зберігати, наприклад при переустаткуванні зворотної лопати на грейфер, або демонтувати.

Стріла зворотної лопати – міцна, пустотіла, зварена з легованого металопрокату конструкція. П'яту стріли шарнірно зміцнюють у вушках поворотної рами, до якої приєднані також і гідроциліндри підйому стріли. Штоки гідроциліндрів шарнірно з'єднані зі стрілою, при висуванні штоків змінюється кут нахилу стріли стосовно поворотної платформи.

Рукоять підвішена на стрілі й може повертатися по годинній стрілці або проти її при висуванні або втягуванні штока гідроциліндра. Ківш закріплений на рукояті в одній точці, тому також може вільно повертатися за допомогою гідроциліндра.

Основна частини стріли, що подовжує, з'єднані між собою пальцем. Щоб під час роботи не було повороту однієї частини стріли стосовно іншої, між ними додатково встановлюють тягу.

Змінними робочими органами є: ківш 0,5 м³ для роботи з основною й подовженою рукоятями (розробляє ґрунти І-ІV груп), ківш 0,63 м³(грун-ты І-ІV груп) і ківш 0,8 м³ (ґрунти 1-ІV груп) для роботи з основною рукояттю. Робоче встаткування прямої лопати: стріла, рукоять і змінні робочі органи – ківш 0,63 м³ (ґрунти І-ІV груп) і навантажувальний 1,2 м³ (матеріали щільністю до 1,4 т/м³).

Робоче устаткування гідромолота збирається з елементів устаткування зворотної лопати (моноблочной стріли й рукояті), на які навішується робочий орган зі змінними наконечниками для розпушування мерзлих ґрунтів, дроблення каменів і виламування дорожніх покриттів або трамбувальних плит для ущільнення ґрунтів.

На поворотній платформі звареної конструкції встановлена силова установка, що складається з дизельного двигуна й насоса, з'єднаних фрикційною муфтою зчеплення, що дозволяє здійснити запуск двигуна при відключеному насосі. Силова установка розташована уздовж поворотної рами й до неї забезпечений вільний доступ із двох сторін. Механізм повороту платформи виконаний у вигляді двоступінчастого планетарного редуктора із приводом від гідромотора 210.25.

Пневмоколесний хід (з колісною формулою 4Х4) обладнаний двома відкидними опорами, розташованими позаду й опорою-відвалом, розташованої попереду. Кожна відкидна опора управляється своїм гідроциліндром, а опора-відвал, що виконує функції як опорного елемента, так і робітника органа, приводиться від двох спарених гідроциліндрів. Рама пневмоколесного ходу зварена, коробчатого перетину. Трансмісія механізму пересування має привід від гідромотора 310.25 через двоступінчасту коробку передач і карданні вали до заднього некерованого й передньому керованому мостам. Мости нової конструкції містять у собі головну конічну передачу, конічний диференціал і ступичные планетарні передачі. Колісний хід постачений колодковими гальмами, керованими від пневмосистеми.

Екскаватори – це землерийні машини для розробки ґрунту і переміщення його у відвал або до транспортних засобів. За характером роботи розрізняють екскаватори циклічної (одноковшові) і безперервної дії (багатоковшові) Всі операції (копання, транспортування ґрунту, розвантаження, повернення ковша до забою) екскаватори одноковшові виконують послідовно, а багатоковшові – одночасно, коли один чи кілька ковшів копають, другі – транспортують, треті – розвантажують, четверті – рухаються в забій. Екскаватори циклічної дії універсальні, вони обладнані більшою кількістю змінних робочих органів з великими технологічними можливостями, широким діапазоном різних видів виконуваних робіт. Екскаватори безперервної дії призначені для виконання значних обсягів однотипних робіт. Вони продуктивніші й менш металомісткі. Екскаватори циклічної дії (одноковшові) за призначенням поділяються на будівельні – для земляних робіт, навантаження і розвантаження сипких матеріалів; будівельно-кар'єрні – поєднують функції будівельних і кар'єрних екскаваторів; кар'єрні – для добування будівельних матеріалів та корисних копалин відкритим способом; розкривні – для зняття верхнього шару ґрунту чи гірської породи перед кар'єрними розробками; тунельні і шахтні – для роботи під землею при будівництві підземних споруд та добування корисних копалин. Одноковшові екскаватори з одним чи кількома видами робочого обладнання називають спеціальними або універсальними. Розкривні й кар'єрні екскаватори мають однакову базову машину й відрізняються розмірами робочого обладнання. Розкривні розробляють менш тверді ґрунти, тому для підвищення продуктивності їх оснащують ковшами більшої місткості і вони мають більші габаритні розміри. Шахтні й тунельні екскаватори характеризуються меншими габаритними розмірами ковшів, тому їх використовують в тісних умовах. До будівельних належать екскаватори з ковшами місткістю від 0,15 до 4 м3 , які розробляють ґрунти І – IV категорій. Такі екскаватори – універсальні машини і мають різні види змінного робочого обладнання – землерийного та 54 іншого призначення: для навантажувально-розвантажувальних робіт; монтажних; пальових; планувальних тощо). Марки екскаватора позначаються літерами ЕО, чотирма цифрами і двома буквами (останніх може не бути). Букви ЕО характеризують екскаватор як одноковшевий універсальний. Чотири основні цифри означають: розмірну групу машини, тип ходового обладнання, конструктивне виконання робочого обладнання та порядковий номер моделі. Вісім розмірних груп екскаваторів позначаються цифрами від 1 до 8. Цифра 1 відповідає місткості основного ковша 0,15 м 3 ; 2 – 0,25 м3 ; 3 – 0,4 м3 ; 4 – 0,65 м3 ; 5 – 0,25 м3 ; 6 –1,6 м3 ; 7 – 2,5 м 3 ; 8 – 4,0 м 3 . Розмір екскаватора характеризують маса машини, потужність основного двигуна і геометрична місткість основного ковша. Основним робочим органом є ковш, яким екскаватор може розробляти ґрунт I – IV категорії. Основні робочі параметри при виборі екскаваторів є глибина та радіус копання, радіус і висота розвантаження тощо. У стандартах на екскаватори для кожної розмірної групи часто наводять кілька розмірів ковша – основного і змінних підвищеної місткості, при цьому для останніх передбачено значно слабші ґрунти, ніж при роботі з основним ковшем. Тип ходового обладнання екскаваторів вказують цифрами від 1 до 9. Цифра 1 означає гусеничне ходове обладнання; 2 – гусеничне розширене; 3 – пневмоколісне; 4 – спеціальне шасі вантажного автомобіля; 6 – шасі серійного трактора; 7 – причіпне ходове обладнання; 8 – плавуче обладнання; 9 – резерв. Конструктивне виготовлення робочого обладнання позначене цифрами 1 (з гнучкою підвіскою); 2 (із жорсткою); 3 (телескопічне). Остання цифра індексу означає порядковий номер моделі екскаватора. Перша з додаткових букв після цифрового індексу (А, Б, В і т.д.) – порядкова модернізація даної машини, наступні – вид спеціального кліматичного виготовлення (ХЛ – для півночі; Т – для тропіків; ТВ – для робіт у вологих тропіках). Наприклад, індекс ЕО-3322 А розшифровується так: екскаватор одноковшовий універсальний, третьої розмірної групи, на пневмоколісному ходовому обладнанні, з жорсткою підвіскою робочого обладнання, друга модель, пройшла першу модернізацію. Екскаватор обладнують основним ковшем місткістю 0,4 м 3 , який відповідає третій розмірній групі, та змінним – місткістю 0,65 м 3 . Екскаватори конструктивно виконані з гнучкою (канатно-блокова система керування робочим обладнанням) і жорсткою (гідравлічна система) підвіскою робочого обладнання мають відповідно механічний та гідравлічний приводи всіх механізмів. Жорстка підвіска дозволяє повніше використовувати масу екскаваторів для реалізації усіх зусиль на зубцях ковша, забезпечує вищу продуктивність. Екскаватори з телескопічним робочим обладнанням виготовляють з гідравлічним приводом. Вони універсальні, але малопродуктивні й мають високу вартість. Частіше їх виготовляють повноповоротними – кут повороту поворотної частини в плані не обмежений. 55 Екскаватори з механічним приводом, конструктивні схеми, призначення Екскаватори з механічним приводом переважно виготовляють за одномоторною схемою.

Екскаватори безперервної дії До екскаваторів безперервної дії відносяться багатоківшеві землерийні машини з робочим органом у вигляді ковшового ланцюга чи ковшового колеса. Екскаватори безперервної дії за призначенням поділяються на траншейні; дреноукладальні (для будівництва дренажних систем); меліоративні та канальні (для розробки, ремонту й очищення каналів); кар'єрні. Траншейні екскаватори Траншейні екскаватори використовують для риття траншей і щілин прямокутного і трапецієподібного профілю під трубопроводи, каналізаційні й теплофікаційні системи, лінії зв'язку та електропостачання, для риття траншей під стрічкові фундаменти, для виконання гідротехнічних і меліоративних робіт. Їх виготовляють як екскаватори поздовжнього копання. Система індексації екскаваторів безперервної дії поздовжнього копання має позначення ЕТ – екскаватор траншейний. Тип робочого органу означає буква: Р – роторний; Л – ланцюговий (ЕТР, ЕТЛ). Через тире записують три цифрових позначення (ЕТР-203А). Перші дві цифри вказують на головний параметр траншейного екскаватора – найбільшу глибину копання, третя цифра – це порядковий номер моделі, А – перша модернізація. Траншейний екскаватор складається з базового пневмоколісного або гусеничного тягача, який забезпечує переміщення машини; робочого обладнання, до складу якого входить робочий орган для розробки і відвальний пристрій для транспортування ґрунту в поперечному напрямі відносно напряму руху машини; обладнання для піднімання та опускання робочого органу. Робоче обладнання може бути навісним, причіпним або напівпричіпним до базової машини. Елементи, які розробляють ґрунт, у ланцюгових траншейних екскаваторів закріплені на одній або двох тягових ланцюгах, у роторних – на жорсткому колесі-роторі. Найчастіше траншейні екскаватори обладнують ковшами. Траншейні екскаватори, як правило, переміщують ґрунт у 62 відвал, відсипаючи його у валик, паралельний траншеї. Траншею заданого профілю та розмірів виконують за один прохід. Продуктивність таких екскаваторів у 2 – 3 рази вища, ніж у одноковшових, значно вища якість робіт та менші енергозатрати. Траншейні екскаватори розробляють ґрунти І – ІІІ категорій, як в нормальному стані, так і мерзлі ґрунти.

Види спрацювань, їх характеристики

Зношування — це процес поступової зміни розмірів деталей при терті. Розрізняють три основні види: механічне, молекулярно-механічне і корозійно-механічне.

Механічне — зношування матеріалу деталей внаслідок механічної дії при терті. Зношування цього типу поділяють ще на підтипи: абразивне, гідро-, газоабразивне, ерозійне, кавітаційне, від стомлення.

Молекулярно-механічне — це зношування матеріалу деталей внаслідок одночасної дії механічних і молекулярних зусиль при терті.

Корозійно-механічне — зношування матеріалу деталей, що характе-ризується одночасним протіканням пластичної деформації поверхневого шару та його фізико-хімічного реагування з середовищем при терті.

Основні характеристики зношування є такі.

Швидкість зношування — відношення величини зносу до часу, протягом якого він з'явився. Розрізняють миттєву (в конкретний час) і середню швидкість (за певний період часу).

Інтенсивність зношування — відношення величини зносу до обсягу виконання роботи за період.

Зносостійкість — властивість матеріалів виявляти протистояння зношуванню в певних умовах тертя. Оцінюється оберненою величиною швидкості чи інтенсивності зношування.

Керувати процесами зношування можна шляхом зміни властивостей матеріалу, характеру дії з'єднуючої пари, зовнішніх механічних дій, складу і властивостей робочого середовища.

Причини передчасного спрацювання.

На темп і характер спрацювання деталей тертя трактора, машин, значно впливають забруднення повітря, мастил і палива. Абразивний пил, що потрапляє у двигун, викликає найбільше спрацювання циліндрів, особливо у верхній частині, і поршнів. В меншій мірі він впливає на спрацювання шийок і підшипників колінчастого валу.

Забруднення палива впливає на погіршення роботи паливної апара-тури, призводить до відкладень у камері горіння, до спрацювання преци-зійних пар і розпилювачів форсунок, що негативно впливає на подачу палива та його горіння.

Зміна температури двигуна (машини) призводить до конденсації вологи, яка збагачує мастило продуктами окислення. В двигуні, таким чином, проходять інтенсивні електрохімічні корозійні процеси, особливо на поверхні деталей циліндро-поршневої групи. Дослідженнями встанов-лено, якщо двигун простоїть шість діб без роботи, то вміст заліза в мастилі збільшується більше, ніж за дві години роботи.

Отже при експлуатації машин необхідно суворо виконувати правила їх технічного обслуговування (ТО), очистки та зберігання палива і мастиль-них матеріалів, ремонту і зберігання техніки.

Встановлення гранично допустимого спрацювання, чи інших показ-ників стану машини, а звідси й строк служби її мають велике значення для правильної організації технічного обслуговування та ремонту. 

ВИДИ І МЕТОДИ РЕМОНТУ ЕКСКАВАТОРІВ

До складу робіт по ремонту входять: розбирання машини на агрегати і вузли, а агрегатів і вузлів на деталі; заміна зношених де талей новими або відремонтованими; різні види обробки деталей для їх відновлення - зварювання, слюсарні та механічні роботи, нанесення металу різними способами (наплавка, металізація, електролітичні покриття і т. п.), забарвлення; збірка вузлів машин і відновлення посадок в сполученнях; випробування вузлів.

Поточний ремонт (Т) виконують, як правило, на місці роботи екскаватора машиніст і його помічник, а в окремих випадках - працівник ремонтної автолетучкі. При поточному ремонті усувають окремі несправності в вузлах і агрегатах, що виникають в процесі роботи машини і перешкоджають її нормальної експлуатації. Цей вид ремонту виробляють шляхом заміни або відновлення деталей (крім базових) зі зняттям або без зняття вузла з машини.

Середній ремонт (С) полягає в частковому розбиранні машини для усунення несправності. При середньому ремонті машини можна при необхідності виконувати одночасно капітальний ремонт окремих вузлів або агрегатів.

Капітальний ремонт (К) включає повне розбирання машини з ремонтом всіх несправних агрегатів і деталей.

При складанні деталей і вузлів відновлюють всі початкові посадки в сполученнях.

Середній та капітальний ремонт виконують в спеціалізованих ремонтних підприємствах.

Для кожного виду ремонту екскаваторів встановлюють приблизний обсяг необхідних робіт, причому у всіх наступних видах ремонту виконують роботи попередніх видів ремонту. Поточні ремонти відрізняються один від іншого об'ємом і технічною складністю.

При поточному ремонті необхідно виконувати такі основні роботи:

1. За всіма механізмам екскаватора. Перебрати важільні системи приводу всіх механізмів екскаватора, замінивши зношені валики, пальці і прийшли в непридатність пружини. Оглянути циліндричні і конічні зубчасті колеса і ціп-ie зірочки і при необхідності зачистити задирки на зубах. tIb Замінити негідні болти, шпильки, гайки, гвинти і інші кріпильні деталі. Перевірити роботу манометрів.

2. За редуктора. Перевірити підшипники; несправні замінити. Перевірити і при необхідності замінити ланцюг редуктора.

3. За механізмом реверсу. Перевірити і відрегулювати підшипники кочення.

Перевірити стан і щільність прилягання конусних колодок до шківів фрикційних муфт. При необхідності прошлифовать шківи.

Залежно від кількості однотипних екскаваторів і поділу ремонтних робіт застосовують різні методи ремонту екскаваторів на ремонтних підприємствах.

При великому обсязі ремонту екскаваторів вигідніше спеціалізувати ремонтні роботи по окремим технологічним операціям. Чим ширше спеціалізовані ремонтні роботи, тим більш досконалі методи ремонту можна застосовувати на ремонтному підприємстві.

Екскаватори можна ремонтувати двома методами: індивідуальним і знеособленим.

При індивідуальному методі ремонту всі вузли після їх ремонту встановлюють на ту ж машину, з якої вони були зняті.

Індивідуальний метод ремонту застосовують для одиночних машин або машин, що надходять в ремонт невеликими партіями. Цей вид ремонту виробляють, як правило, на неспеціалізованих ремонтних підприємствах.

При знеособленому методі ремонту процес побудови тієї машини або заміну окремих вузлів на машині виробляють з вузлів, раніше знятих з інших, що надійшли в ремонт екскаваторів тієї ж марки і відремонтованих, або з нових агрегатів та вузлів.

Ремонт агрегатів і вузлів також можна виконувати індивідуальним або знеособленим методом.

Знеособлений метод ремонту - більш прогресивний, так як дозволяє організувати технологічний процес ремонту машин на сучасному рівні техніки, максимально механізувати роботи, знизити трудомісткість і вартість ремонту і підвищити його якість.

В експлуатаційних умовах найбільш прогресивним методом ремонту є агрегатно-вузловий метод, що є різновидом знеособленого методу ремонту.

При агрегатно-вузловому методі ремонту окремі агрегати і вузли в міру виникнення потреби в капітальному ремонті знімають з машини і замінюють запасними, заздалегідь відремонтованими, або новими. Базові деталі не замінюють.