Технічне обслуговування. Група 22 число 15.03. Група 21 число 16.03. Тема. Приймання та обкатка машин

 Тема. Приймання та обкатка машин

Мета: Ознайомлення учнів з прийманням нових або відремонтованих машин, навчити учнів як перевіряти комплектності машин, перевірка технічного стану

Тип уроку: Комбінований

Оснащення уроку: книга, плакати  

Хід уроку

1. Організаційна частина: Перевірка присутніх
2. Актуалізація  знань:

2.1.         Повідомити тему уроку.

2.2.          Повторення раніше вивченого матеріалу

1. Пересувні засоби ТО це?

2.Які види пересувних засобів ТО ви знайте?

3. Під час технічного обслуговування машин у період зберігання перевіряють?

4.Що ви розумійте під корозію?

5. Технічне обслуговування машин і обладнання під час зняття їх із зберігання проводять так?

 

      3. Пояснення нового матеріалу

План

1.Приймання машин нових і відремонтованих

 

1. Приймання машин нових і відремонтованих

Під час приймання машин старанно перевіряють технічний стан і комплектність їх. При цьому оформляють акт, дані якого заносять у паспорт машини. У паспорті машини реєструють протягом періоду експлуатації, всі показники, які характеризують її технічний стан, записують виконаний обсяг роботи, роботи, виконані під час ремонту, а також витрати на технічне обслуговування.

Правильна обкатка забезпечує високу експлуатаційну надійність машин. Починати її треба з незначного навантаження, поступово збільшуючи і доводячи його до повного протягом визначеного періоду. У процесі обкатки притираються нерівності поверхонь деталей. Щоб металеві частинки краще виділялися із зазорів між тертьовими поверхнями, слід добре і часто змащувати деталі. Порядок і режим обкатки машин наведено у заводських інструкціях.

Правила технічного обслуговування тракторів і самохідних шасі передбачають: щозмінне технічне і 3 періодичних обслуговування (№1, №2, №3), а також сезонне технічне, яке виконують перед переходом до зимової або літньої експлуатації. Періодичність технічних обслуговувань визначається за кількістю витраченого палива або відпрацьованих мото-годин (ТО №1 через 60, ТО №2 через 240 і ТО №3 через 960 мото-годин).

Розрізняють два види ремонту тракторів: поточний і капітальний. Під час поточного ремонту несправності усувають при частковому розбиранні трактора: ремонтують один або кілька основних спрацьованих агрегатів (двигун, коробку передач, задній міст) і старанно переглядають решту агрегатів, вузлів, замінюючи спрацьовані деталі, а також регулюють всі механізми трактора.

Капітальний ремонт -- це розбирання трактора, перевірка взаєморозміщення основних (базисних) вузлів, заміна або ремонт спрацьованих деталей, вузлів і агрегатів, складання, обкатка і випробування вузлів і агрегатів та машин в цілому.

Технічне обслуговування тракторів у господарствах проводять відповідно до річних планів-графіків, складених для кожного трактора окремо за формою, рекомендованою правилами технічного обслуговування. Складаючи графік, виходять з виробничих завдань господарства, технологічних карт на вирощування кожної культури, витрат палива за період від останнього капітального ремонту та встановленої періодичності ремонтів.

На основі плану-графіка визначають щомісячні завдання постійним спеціалізованим ланкам на проведення технічного обслуговування тракторів і сільськогосподарських машин.

Для технічного обслуговування машинно-тракторного парку відповідно до вимог сучасного сільськогосподарського виробництва треба мати міцну матеріально-технічну базу, зокрема машинні двори. Головною складовою частиною таких дворів є стаціонарні пункти технічного обслуговування.

Споруджують їх за типовими проектами, в яких передбачають будівництво таких інженерно-технічних споруд, як ремонтна майстерня, мийна естакада, майданчики для регулювання робочих органів і зберігання сільськогосподарських машин, приміщення для зберігання вузлів і агрегатів, гаражі для пересувних засобів технічного обслуговування, а також пост заправляння машин паливом і мастильними матеріалами. Для технічного обслуговування агрегатів, які працюють на відстані понад 5 км від стаціонарного пункту, застосовують пересувні механізовані агрегати АТУ-А, АТУ-П та АТУ-С. Ці агрегат призначені для виконання технічних обслуговувань № 1 і №2 тракторів та обслуговувань комбайнів і сільськогосподарських машин на місці роботи.

Для визначення технічного стану машини або окремого її вузла чи механізму без розбирання застосовують діагностичні методи, користуючись досконалими технічними засобами. Технічне обслуговування проводять ланками з 3--5 чоловік.

Розрізняють щозмінне, періодичне (тільки за комбайнами через 60 мото-годин) і післясезонне технічне обслуговування сільськогосподарських машин.

Щозмінне технічне обслуговування складається з таких операцій: зовнішнє очищення машин, перевірка стану, регулювання та змащування вузлів і механізмів, усунення підтікань, заправляння паливом, мастилом і водою.

Періодичне технічне обслуговування об'єднує операції щозмінного технічного обслуговування та додаткові, такі як змащування вузлів, перевірку й регулювання механізмів спеціальних комбайнів і двигунів зернозбиральних комбайнів.

Післясезонне технічне обслуговування передбачає очищення і миття машин, перевірку технічного стану деталей і вузлів, регулювання, усунення виявлених несправностей, підготовку машини до зберігання або до роботи після зберігання. Кількість цих доглядів залежить від циклу виконання польових робіт. Так, для зернових сівалок, як правило, провадять 2 обслуговування -- після закінчення весняної і осінньої сівби.

Щозмінне технічне обслуговування простих сільськогосподарських машин і періодичне обслуговування комбайнів (крім зернозбиральних) провадять одночасно з обслуговуванням тракторів, з якими ці машини агрегатуються, а післясезонне -- після закінчення сезону роботи машин.

Обслуговування сільськогосподарських машин провадять трактористи-машиністи і комбайнери, а також причіплювачі, сівачі, помічники та інші працівники, які брали участь у роботі агрегату під керівництвом майстра-наладчика.

Технічне обслуговування автомобілів передбачає щоденне обслуговування (ЩО), перше технічне обслуговування (ТО-1), друге технічне обслуговування (ТО-2) і два види ремонту -- потоковий і капітальний. Переходячи з одного сезону на інший, провадять сезонне обслуговування автомобілів.

Щоденне обслуговування автомобілів -- це прибирально-мийні і контрольно-оглядові роботи, мащення, заправляння паливно-мастильними матеріалами і водою.

Перше технічне обслуговування включає операції ЩО і такі роботи, як перевірку технічного стану автомобіля і регулювання механізмів.

Під час другого технічного обслуговування крім операцій ЩО і ТО-1 більш досконало перевіряють технічний стан всіх матеріалів і приладів: з автомобіля знімають прилади систем живлення, електрообладнання тощо з метою перевірки й регулювання їх у спеціально обладнаних цехах станції технічного обслуговування автомобілів.

Сезонне технічне обслуговування здійснюють під час підготовки автомобілів до використання у зимових або літніх умовах. При цьому крім обов'язкових операцій ТО-2 промивають системи охолодження і мащення, регулюють карбюратори, замінюють мастило, регулюють силу струму генератора, замінюють у радіаторах охолодну рідину (воду чи антифриз марок 40 або 60).

Залежно від пробігу та умов використання встановлюють нормативи для проведення технічного обслуговування автомобілів. Наприклад, якщо автомобіль працює в сільській місцевості (грунтові, гравійні та інші шляхи), ТО-1 виконують після пробігу 1000--1200, а ТО-2 -- 5000--6000 км.

У кожному господарстві складають план-графік технічного обслуговування і ремонту, який не залежить від кількості автомобілів. Практично ТО-1 автомобілів виконують 2 рази протягом місяця, а ТО-2 -- один раз у два місяці. Технічні обслуговування автомобілів (ТО-1 і ТО-2), а також ремонти доцільно проводити на станціях технічного обслуговування. Ці станції укладають з господарствами договори на технічне обслуговування автомобілів, згідно з якими після встановленого пробігу автомобілі доставляють на станцію і відповідно до технологічних карт проводять обслуговування.

Після складання під час ремонту машина надходить на контроль і випробування. Для перевірки комплектності, якості складальних, регулювальних і кріпильних робіт, перевірки роботи і технічного стану всіх агрегатів, механізмів і приладів, додаткового регулювання, а також для виявлення відповідності технічних показників поторібним технічним умовам проводять контроль і випробування сільськогосподарських машин та обладнання. Випробування проводять на спеціалізованих стендах КС 276 і КС-02. Стенд дає можливість: перевірити роботу двигуна, агрегатів трансмісії і ходової частини, а також встановити основні експлуатаційно-технічні якості автомобіля чи трактора (потужність двигуна, тягове зусилля на провідних колесах, витрата палива на різних швидкісних і за різного навантаження, шлях і час розгону до заданої швидкості, втрати потужності на тертя в агрегатах і ходовій частині, максимальний допустимий гальмівний шлях з певною швидкістю); проконтролювати і відрегулювати встановлення кутів керованих коліс тощо.

Усі знайдені під час випробування несправності слід усунути. Кожна машина (автомобіль), після капітального ремонту додатково до стендових випробувань має пройти випробування пробігом на відстань 30 км із навантаженням, що дорівнює 75% номінальної вантажопідйомності, за швидкості не більше 30 км/год для перевірки на керованість, а також для додаткового встановлення відповідності технічного стану автомобіля належним технічним нормам за різних режимів роботи й у різних дорожніх умовах. Справність і надійність роботи всіх систем, механізмів і з'єднань можна перевірити під час випробування пробігом. Після такого випробування автомобіль ретельно оглядають. Усі дефекти, виявлені після пробігу й наступного огляду, усувають. За відсутності дефектів (або після їхнього усунення) машина надходить на остаточне фарбування.
Якість відремонтованих машин має відповідати технічним умовам на здавання в КР і видання з ремонту їхніх агрегатів і вузлів. На кожну машину, що випускається з ремонту, замовнику видається паспорт цієї машини, в якому вказано комплектність, технічний стан і відповідність відремонтованої техніки технічним умовам. Технічні умови визначають гарантовану справну роботу автомобіля протягом певного часу і певного показника пробігу за цей період (за умови експлуатації автомобілів відповідно до технічних умов та інструкцій заводів-виготовлювачів).

Для обмеження навантаження на період обкатування карбюраторні двигуни відремонтованих автомобілів забезпечують запломбованою обмежувальною шайбою, знімати яку в експлуатації потрібно відповідно до правил, визначених для нових двигунів. Гарантійний термін експлуатації автомобілів у даний час - 12 міс. із дня видання з ремонту за час пробігу (для першої категорії експлуатації): не більше 20 тис. км (для автобусів); не більше 16 тис. км (для інших автомобілів усіх видів і призначень). Гарантійний термін зберігання відремонтованих складових автомобілів - 12 міс. із моменту видання з ремонту за дотримання правил консервації і зберігання.

Під час випуску автомобіля з КР до нього додають такі документи:
1)    паспорт автомобіля з позначкою АРП про проведений ремонт, указанням дати випуску з ремонту, нових номерів шасі й двигуна, а також зазначенням основного кольору забарвлення;
2)    інструкція з експлуатації із указанням особливостей експлуатації відремонтованих автомобілів в обкатувальний і гарантійний періоди, а також періодів і організації усунення дефектів у гарантійний період.
Під час випуску двигуна з КР до нього додаються:
1)    паспорт;
2)    інструкція з експлуатації з вказанням особливостей встановлення та експлуатації двигуна в обкатувальний і гарантійний періоди. Приймально-здавальним актом оформляється випуск із КР автомобілів, їхніх складових і деталей (комплектів деталей).
Під час приймання машин із ремонту встановлюють, як відремонтовано окремі вузли й деталі, чи правильно складені вони й уся машина в цілому, чи немає дефектів у їхній роботі. Приймальник - представник замовника до приймання екскаватора з ремонту має ознайомитися з документацією машини: паспортом, виконавчою відомістю дефектів, актами обкатування і випробування на стенді двигуна, паспортами на нововстановлені ланцюги та канати. Під час приймання екскаватора від ремонтного підприємства, яке виконують відповідно до технічних умов, приймальник ретельно контролює виконання ремонтних робіт і проводить заключні випробування екскаватора під навантаженням.
На час приймання адміністрація ремонтного підприємства видає приймальнику необхідні інструменти, прилади та інвентар. Приймальник у разі потреби має право зажадати від адміністрації ремонтного підприємства розбирання будь-якого вузла й агрегату для детального огляду і перевірки якості виконаного ремонту.