На сьогодні паливно-енергетичний комплекс
України характеризується технологічною відсталістю, зношеністю
промислово-виробничих фондів (на 65—75 %), браком коштів на їх оновлення,
недостатніми обсягами геологорозвідувальних робіт стосовно нафти й газу та введення
в експлуатацію перспективних родовищ, неактивною політикою диверсифікації
джерел нафто- і газопостачання тощо.
З метою розв'язання енергетичних проблем
і реформування паливної та енергетичної галузей у 1994 р. була розроблена
Концепція розвитку паливно-енергетичного комплексу України на період до 2010 р.
У контексті сталого розвитку та вдосконалення структур виробництва і споживання
визначено такі пріоритети енергетичної політики України:
- — активне ресурсо- й енергозбереження;
- — розширення використання безпечних беземісійних (або з низьким
ступенем емісії С02) джерел енергопостачання;
- — зменшення шкідливого тиску джерел енергопостачання з високим вмістом
вуглеводнів на навколишнє середовище;
- — створення систем моніторингу та використання індикаторів з метою
спостереження за процесом інтеграції екологічних аспектів у
паливно-енергетичному секторі;
- — диверсифікація джерел імпортного постачання в Україну природного
газу, нафти, ядерного палива;
- — стабілізація й збільшення обсягів власного видобутку нафти і газу
шляхом зростання обсягів розвіданих запасів;
- — розвиток нафто- і газотранспортних коридорів;
- — розвиток відновлюваних джерел енергії;
- — використання альтернативних видів палива.
Дані про стан енергетичної галузі
України представлені в табл. 5.12.
Таблиця 5.12. Статистичні дані про енергетичну
галузь України (за матеріалами
Міністерства палива та енергетики
України, Dragon Capital)
Статистичні дані про галузь |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
Загальний обсяг виробництва
електроенергії в Україні (ТВт · год) |
183 |
177 |
172 |
172 |
171 |
172 |
173 |
180 |
Експорт електроенергії (ТВт · год) |
4 |
0 |
1 |
3 |
4 |
3 |
3 |
5 |
Валове внутрішнє споживання (ТВт ·
год) |
179 |
177 |
171 |
168 |
167 |
169 |
170 |
175 |
Фактичне споживання електроенергії
(ТВт · год) |
140 |
134 |
128 |
125 |
123 |
123 |
123 |
129 |
Промисловість |
74 |
73 |
69 |
66 |
69 |
70 |
70 |
73 |
Житлове господарство |
41 |
38 |
37 |
38 |
36 |
36 |
37 |
38 |
Інші |
25 |
23 |
23 |
21 |
19 |
17 |
17 |
19 |
На сьогодні за допомогою атомних
електростанцій потреби населення і промисловості в електроенергії
забезпечуються більше ніж на 45 %. Проблеми, що виникають у сфері забезпечення
безперебійної та сталої роботи атомної енергетики та підтримки необхідного
рівня ядерної безпеки, є дуже важливими й з огляду забезпечення національної
безпеки України.
Особливо гостро стоять питання,
пов'язані з майбутнім атомної енергетики, зокрема, проблема щодо зняття з
експлуатації та консервації ядерних установок. Адже до 2025 р. усі діючі ядерні
енергоблоки атомних електростанцій України мають бути виведені з експлуатації
та законсервовані. Особливості організації робіт зі зняття з експлуатації
ядерних установок визначено у статті 39 Закону України "Про використання
ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 p. № 40/95-ВР.
Слід зазначити, що донині Україна не
мала власного досвіду зняття з експлуатації АЕС, і лише зіткнувшись з потребою
закриття Чорнобильської АЕС, зрозуміла, які складні питання виникають під час
зняття з експлуатації та консервації ядерних установок. Ситуація ускладнюється
тим, що не визначено навіть джерела фінансування для здійснення відповідних
заходів. Це дуже небезпечно з урахуванням того, що вже через 10 років
розпочнеться виведення з експлуатації ядерних установок і протягом наступних 15
років усі діючі нині блоки мають бути виведені з експлуатації.
Як свідчить міжнародний досвід,
виведення з експлуатації ядерних установок та їх консервація — дуже складне та
витратне завдання. За даними МАГАТЕ, витрати на зняття з експлуатації реакторів
на зразок ВВЕР становлять від 138 до 576 дол. США на кожну кВт · год
електричної потужності. У середньому для блока потужністю 1000 МВт ці витрати
дорівнюватимуть 360 млн дол. США, з них на здійснення підготовчого етапу
припинення експлуатації потрібно 120 млн дол. США, на остаточне закриття — 50,
на здійснення етапу консервації
- — 40, на етап витримки — 20, на здійснення етапу демонтажу
- — 130 млн дол. США.
Починаючи з 2011 p., Україна має
забезпечити коштами заходи щодо зняття з експлуатації ядерних блоків атомних
станцій. Ця сума становитиме 4 млрд 718 млн 892 тис. (табл. 5.13).
До речі, нині у світі експлуатується 440
ядерних реакторів; США в найближчому майбутньому планує запустити ще 20, а
Китай —19.
Розвиток альтернативних відновлюваних
джерел енергії реалізується у рамках Програми державної підтримки розвитку
нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії та малої гідро- й теплоенергетики
(1997 р.). На сьогодні використання відновлюваних джерел енергії в Україні
(крім великої гідроенергетики) становить майже 0,5 % загального споживання
первинних енергоносіїв. Технічно можливий сумарний потенціал нетрадиційних та
відновлюваних джерел енергії України дорівнює близько 78 млн т умовного палива
на рік (100 %), який за напрямами використання поділяється таким чином:
- — вітроенергетика — 24,6 млн ту. п. (31,4 %);
- — мала гідроенергетика — 2,24 (2,9 %);
- — сонячна енергетика — 4,92 (6,3 %);
- — біоенергетика — 21,2 (27,1 %);
- — штучні горючі гази та метан шахтних родовищ — 18,2 (16,9%);
- — інші напрями використання джерел енергії — 12,03 млн т у. п.
(15,4%).
Серед основних видів нетрадиційної
енергетики, визнаних пріоритетними в Україні, вирізняють: використання
біогазової енергії, малу теплоенергетику, вітроенергетику, малу
гідроенергетику, використання шахтного метану та штучних горючих газів,
геліоенергетику, геотермальну енергетику. Серед резервів України зі збільшення
обсягів потенціалу нетрадиційних джерел енергії є молода інноваційна сфера
розвитку технології паливних комірок, за якою енергія з органічних видів палива
безпосередньо перетворюється на електрику. Україна — єдина в Європі країна,
котра володіє родовищем циркону — сировини для паливних комірок, що є третім за
величиною у світі. Ці ресурси дають змогу Україні долучитися до міжнародної
співпраці з розбудови нової екологічно безпечної енергетики та автомобільного
транспорту XXI ст.
Таблиця 5.13. Кошти, потрібні для зняття з
експлуатації та консервації
кожного блоку всіх атомних станцій
України
АЕС |
Енергоблок |
Проектний термін закінчення експлуатації (рік) |
Залишок років експлуатації з 2001 р. |
Кошти, необхідні для зняття з експлуатації та консервації
блоку, млн дол. США |
Запорізька |
1 |
2014 |
13 |
374,7 |
2 |
2015 |
14 |
374,7 |
|
3 |
2016 |
15 |
374,7 |
|
4 |
2017 |
16 |
374,7 |
|
5 |
2019 |
17 |
374,7 |
|
6 |
2025 |
24 |
374,7 |
|
Південно- українська |
1 |
2012 |
11 |
379,7 |
2 |
2014 |
13 |
379,7 |
|
3 |
2019 |
18 |
379,7 |
|
Рівненська |
1 |
2011 |
10 |
270,2 |
2 |
2012 |
11 |
270,2 |
|
3 |
2016 |
15 |
408,5 |
|
Хмельницька |
1 |
2017 |
16 |
382,4 |
Разом |
4718,6 |
З погляду енергоефективності нині Україна
відстає від інших європейських країн у зв'язку з застарілими технологіями
радянської епохи, що використовуються в багатьох галузях економіки, неекономним
використанням енергії, неефективною структурою промислового виробництва та
значними масштабами тіньової економіки. Низька енергоефективність обмежує
конкурентоспроможність вітчизняних виробників і негативно впливає на торговий
баланс України, адже країна змушена імпортувати великі обсяги викопних
енергоносіїв (нафти й газу) з Росії й Туркменістану. З метою зменшення
залежності України від імпортних енергоносіїв потрібно впровадити
енергоефективні технології та забезпечити ширше застосування поновлюваних
джерел енергії.
Енергоефективність —
співвідношення загальних запасів основних видів енергії (ЗЗОВБ) до ВВП. Це
головний показник ефективності економіки країни. До ЗЗОВЕ належать викопні види
палива (вугілля, нафта, нафтопродукти, газ), а також ядерна енергія,
гідроелектроенергія, поновлювані та інші джерела енергії. Співвідношення
ЗЗОВБ/ВВП в Україні набагато більше, ніж в інших європейських країнах і ніж
середньосвітовий показник. Використовуючи показник ВВП, вимірюваний у доларах
США в цінах 1995 p., і з огляду на паритет купівельної спроможності
співвідношення ЗЗОВБ/ВВП в Україні у 2001 р. становило 0,72 т у перерахуванні
на нафту/дол. США, або на 177 % більше, ніж відповідний показник Польщі, і на 7
% вище показника Росії.
Середньосвітове співвідношення ЗЗОВБ/ВВП
у тому самому році дорівнювало 0,24 ту. п. у перерахуванні на нафту/дол. США, а
середній показник для країн — членів Організації європейського економічного
співробітництва становив 0,22 т у. п. у перерахуванні на нафту/дол. США. Якщо
визначати енергоефективність як співвідношення між фактичним споживанням
електроенергії і ВВП, то у 2001 р. в Україні це співвідношення становило 0,62
кВт/дол. США, що набагато більше, ніж показник європейських сусідів (0,27—0,47
кВт/дол. США), але менше, ніж російський показник, що дорівнює 0,72 кВт/дол.
США (табл. 5.14).
Таблиця 5.14. Україна порівняно з іншими
країнами з ринковою економікою,
що розвиваються (за матеріалами Міжнародного енергетичного
агентства, РіЕЕ, Міненерго України,
Dragon Capital, 2001)
Показник |
Україна |
Росія |
Польща |
Угорщина |
Болгарія |
Потужності з виробництва
електроенергії (МВт) |
51,766* |
213,300 |
29,724 |
8.746 |
13,180 |
ТЕЦ(МВт) |
35,232 |
147,300 |
27,583 |
6.848 |
6,556 |
ЛЕС (МВт) |
11,812 |
21.700 |
0 |
1,850 |
3,760 |
ГЕС(МВт) |
4,708 |
14.300 |
2,141 |
48 |
2.864 |
Виробництво електроенергії (ТВт · год) |
172 |
876 |
1 15 |
36 |
44 |
Коефіцієнт використання потужностей, (%) |
38,0 |
46,9 |
55,8 |
47.2 |
38.1 |
Фактичне споживання електроенергії
(ТВт · год) |
123 |
668 |
125 |
32 |
24 |
Споживання електроенергії на душу
населення (кВт · год) |
2,531 |
4,635 |
3,241 |
3,230 |
3,066 |
Споживання ЗЗОВЕ (млн т у. п. у
перерахуванні на нафту)** |
142 |
621 |
91 |
25 |
19 |
ВВП — паритет купівельної спроможності
(у цінах 1995 р., млрд дол. США) |
196 |
933 |
352 |
117 |
51 |
ЗЗОВЕ ВВП — паритет купівельної
спроможності (т у. п. у перерахуванні на нафту / тис. дол. США у цінах 1995
р.) |
0,72 |
0,67 |
0,26 |
0,22 |
0,38 |
Споживання електроенергії /ВВП —
паритет купівельної спроможності (кВт · год / дол. США у цінах 1995 р.) |
0,62 |
0,72 |
0,36 |
0,27 |
0,47 |
Примітка. * Зважаючи на потужності з виробництва вітряної
енергії в обсязі 14 МВт.
** Загальні запаси основних видів
енергії, вимірювані в млн т у. п. у перерахуванні на нафту.
До 1998 р. енергоефективність України
погіршувалася у зв'язку з тим, що темпи зменшення ВВП випереджали темпи
скорочення споживання запасів основних видів енергії. В результаті у 1997 р.
співвідношення ЗЗОВЕ/ВВП досягло 3,04 млн т у. п. у перерахунку на нафту на
тисячу гривень (у цінах 1995 р.). Коли економічний спад сповільнився і ВВП
почав збільшуватися з 2000 p., відповідно підвищилася енергоефективність, і у
2003 р. співвідношення споживання ЗЗОВБ до ВВП досягло 2,41 млн т у. п. Але й
досі цей показник усе ще вищий, ніж у 1990 р. Тому на сьогодні
енергозберігаючий потенціал України навіть більший, ніж був у 1990 р.
У 1997 р. було затверджено Державну
програму енергозбереження (ДПЕЗ) на 1997—2010 pp. У розділі 1 Програми
аналізується потреба України в енергії на основі структурних змін в економіці.
У розділі 2 розглядаються питання енергоефективності й потенціал
енергозбереження в різних галузях економіки. Загалом, енергозберігаючий
потенціал України оцінюється на рівні 42—48 % споживання енергоресурсів, або в
145—170 млн т вугільного еквівалента (100—117 млн т у, п. у перерахуванні на
нафту). У розділі 3 зазначено конкретні заходи щодо модернізації наявних і
впровадження нових енергозберігаючих технологій. У розділі 4 з'ясовано
процедури, що забезпечують реалізацію цієї програми.
ДПЕЗ поділяється на три основних етапи:
- — перший (1997—2000 pp.) полягає у припиненні економічного спаду і
поступовому економічному розвитку; не передбачалися значні інвестиції в енергозбереження,
але очікувалася економія в обсязі 8—-10 % шляхом обмеження неощадливого
споживання і поліпшення контролю за споживанням енергії за допомогою
установки нового контрольно-вимірювального обладнання;
- — другий етап (2001—2005 pp.) передбачає швидке економічне зростання
на рівні 9—11 % у рік і впровадження сучасних енергозберігаючих технологій
та обладнання. На цьому етапі передбачалися значні приватні й державні
інвестиції в енергозбереження, оскільки технологічні заходи щодо
енергозбереження є дуже ефективними і мають невеликий термін окупності;
— на третьому етапі (2006—2010рр.), коли
очікується стабілізація темпів економічного зростання, значні суми накопиченого
капіталу можуть спрямовуватися на підтримку структурних змін в економіці, що
передбачає заміну застарілого обладнання і впровадження передових
енергоефективних технологій.
Відповідно до ДПЕЗ загальна внутрішня
потреба у ЗЗОВЕ у 2010 р. досягне 236 млн т у вугільному еквіваленті (163 млн т
у. п. у перерахуванні на нафту), що на 44 % більше, ніж рівень споживання 1995
p., але на 8 % менше рівня 1990 р. Прогнозується, що імпорт ЗЗОВЕ у 2010 р.
становитиме 114 млн т у вугільному еквіваленті (79 млн т у. п.), а обсяг
вітчизняного виробництва ЗЗОВЕ в тому самому році дорівнюватиме 209 млн т у
вугільному еквіваленті (144 млн т у. п.) або 65 % усього обсягу споживання
(порівняно з 47 % у 1995 p.). Передбачається, що половина збільшення частки
ЗЗОВЕ вітчизняного виробництва буде отримана за рахунок енергозбереження, а
інша половина — шляхом збільшення обсягів вітчизняного виробництва палива і
використання альтернативних джерел енергії. Річний потенціал енергозбереження
змінюється щороку залежно від збільшення ВВП і споживання ЗЗОВЕ. Планується, що
загальний потенціал енергозбереження у 2010 р. становитиме 100—117 млн т у. п.
і його представлятимуть такі сектори: паливо й енергетика (19—26 млн т у. п.),
промислове виробництво (59—65 млн т у. п.), житловий сектор (12—13 млн т у.
п.), транспорт (7—8 млн т у. п.) і сільське господарство (З—4 млн ту. п.).
Повна реалізація програми забезпечує
загальну економію капітальних витрат в обсязі 44 млн дол. США в період з 1996
до 2010 р. шляхом зменшення інвестицій у виробництво енергії. Ця програма
повинна підвищити енергоефективність української економіки, наблизивши її до
європейських стандартів, а також має високу екологічну ефективність, оскільки
її реалізація сприятиме зменшенню викидів шкідливих речовин в атмосферу і
забруднення навколишнього середовища.
У зв'язку з тим, що економічний спад у
1996—1999 pp. був значнішим, ніж очікувалося, встановлених у програмі планових
показників енергозбереження не досягли унаслідок меншого споживання ЗЗОВЕ і
браку коштів на проекти в галузі енергозбереження. У ДПЕЗ передбачалася
економія в обсязі 33 млн т у. п. у 1996—1999 pp., у той час як фактичний
показник становив 11 млн т у. п., або 34 % запланованого обсягу.
Закон "Про енергозбереження"
діє в Україні з 1994 р. За ним регулюються юридичні, економічні та екологічні
аспекти енергозбереження підприємствами й організаціями, об'єднаннями та
громадянами країни. У цьому законі енергозбереження визначається як діяльність
(організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на
раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії
і природних енергетичних ресурсів у національному господарстві й реалізується з
використанням технічних, економічних і правових методів.
При цьому енергозберігаюча технологія —
це метод виробництва продукції з раціональним застосуванням енергії, що дає
можливість одночасно зменшити енергетичне навантаження на навколишнє природне
середовище і кількість енергетичних відходів, які одержують у процесі
виробництва та експлуатації виготовленого продукту. Нормативом витрат палива ти
енергії вважається регламентована величина витрат палива та енергії для певного
виробництва, процесу, продукції, роботи, послуг. Вторинні енергетичні ресурси —
це енергетичний потенціал продукції, відходів, побічних і проміжних продуктів,
який утворюється в технологічних агрегатах (установках, процесах) і не
використовується в самому агрегаті, але може бути частково або повністю
застосований з метою енергопостачання інших агрегатів (процесів).
Відповідно до цього закону держава
стимулює енергозбереження, забезпечуючи пільгове кредитування енергозберігаючих
проектів і надаючи податкові пільги тим, хто використовує відновлювані джерела
енергії й виробляє енергозберігаюче обладнання та матеріали. Держава перевіряє
енергозбереження, здійснюючи контроль за виробництвом, переробкою і використанням
енергетичних запасів, а також за відрахуваннями з державного фонду
енергозбереження.
Енергозбереження в Україні також
регулюється законами про альтернативні джерела енергії, про інноваційну
діяльність, нафту і газ, альтернативні види рідкого й газоподібного палива і
про електрику. У 1994 р. Україна підписала Європейську енергетичну хартію і
ратифікувала її в лютому 1998 р. У 1997 р. Україна підписала Кіотський протокол
міжнародну угоду, спрямовану на обмеження викидів в атмосферу газів, що спричинюють
парниковий ефект, — і ратифікувала його в лютому 2004 р. Оскільки за Кіотською
угодою для України встановили квоту викидів забруднювальних речовин на рівні
1990 р. і обсяг промислового виробництва країни значно зменшився порівняно з
1990 р. (скорочення обсягу виробництва становило у 1998 р. 51 %, але у 2003 р.
воно зменшилося до 19 %. Україна має надлишкову квоту на викид шкідливих
речовин в атмосферу, яку вона може продавати іншим країнам.
Енергозбереження в енергетичному секторі
спрямоване на модернізацію застарілого енергогенеруючого і розподільного
обладнання, скорочення споживання палива у процесі виробництва електричної й
теплової енергії, а також зменшення втрат під час передачі електричної й
теплової енергії. Ці цілі можна досягти шляхом реалізації таких заходів, як:
- — модернізація та заміна зношеного енергообладнання;
- — поліпшення ефективності за допомогою впровадження сучасних систем
енергопостачання;
- — установлення сучасних автоматизованих вимірювальних систем з метою
ефективнішого обліку споживання палива, електрики і теплової енергії;
- — упровадження нових ефективних технологій виробництва електроенергії
(наприклад, паротурбінних і газотурбінних енергоблоків, теплових
енергоблоків з циркулювальним псевдозрідженим шаром, що дають змогу
використовувати низькоякісне паливо);
- — будівництво так званих маневрених (таких, що легко включаються і
виключаються) теплових енергоблоків, щоб довести їхню частку в загальному
обсязі енергогенеруючих потужностей України до 18—20 %;
- — упровадження когенераційних технологій із продуктивністю 80—90%;
- — оптимізація централізованої та місцевої систем теплопостачання;
- — уведення системи контролю за споживанням енергії, яка б стимулювала
до зменшення в години пікових навантажень і підвищення споживання енергії
вночі;
- — реконструкція малих гідроелектростанцій;
- — ширше використання альтернативних джерел енергії.
У стратегії розвитку енергетики України
особлива увага приділяється когенераційним технологіям, що зумовлено такими
причинами:
- — надто висока енергоефективність когенераційних технологій з
урахуванням дефіциту викопного палива в Україні;
- — зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферу без додаткових
витрат у результаті вищої енергоефективності;
- — потреба створення нового електро- і теплогенеруючого обладнання;
- — наявність вітчизняних машинобудівних підприємств для виробництва
когенераційного обладнання (парових і газових турбін);
- — попит на когенераційне обладнання малої потужності;
- — поліпшення ефективності систем централізованого теплопостачання
шляхом зменшення втрат тепла у процесі передачі за допомогою використання
труб із теплоізоляцією та модернізації систем вимірювання і контролю за
споживанням теплової енергії.
Когенераційні установки, які є в
Україні, поділяються на три групи:
- 1) великі й відносно сучасні ТЕЦ. Вони потребують незначної
модернізації, що може продовжити термін їх експлуатації на 10—20 років;
- 2) застарілі і муніципальні та промислові ТЕЦ меншої потужності, що
потребують детальної реконструкції;
- 3) неефективні й застарілі установки, що повинні бути перетворені у
котельні або повністю замінені на нове обладнання.
Створення нових когенераційних
потужностей має ґрунтуватися на нових технологіях, що передбачають використання
газу як палива (парогазові, газотурбінні та газопоршневі). У згаданій вище стратегії
розвитку енергетики планується будівництво когенераційного енергоблоку
потужністю 250 МВт на ТЕЦ-5, що належить Київенерго, парогазової установки
потужністю 160 МВт біля м. Бровари, трьох газотурбінних енергоблоків на
Сімферопольській ТЕЦ, чотирьох місцевих парогазових енергоустановок загальною
потужністю 280 МВт й однієї газотурбінної енергоустановки потужністю 110 МВт з
метою максимального виробництва енергії. Усі ці об'єкти мають увійти в
експлуатацію до 2010 р. Але перш ніж це відбудеться, уряд має розробити і
затвердити нову методику встановлення тарифів, що зробить виробництво теплової
енергії прибутковим, адже нинішні тарифи на теплову енергію навіть не
покривають операційні витрати енерговиробників.
З результатів розрахунків, проведених на
базі прогнозних даних проекту енергетичної стратегії України до 2030 р.,
випливає, що в країні за допомогою енергозбереження до 2020 р. можна досягти
економії енергоносіїв у загальному обсязі 470 млн т у. п., що відповідає
зменшенню витрат на їхній імпорт — майже 38 млрд дол. США, Передбачається, що
чиста економія (із урахуванням витрат на енергозбереження) може становити у
2020 р. близько 15 млрд дол. США. Такі переваги відповідають зниженню
енергоємності ВВП більше, ніж у 4,8 рази*
Серед принципових шляхів
енергозбереження вирізняють:
- — зменшення енергоємності продукції, що випускається на діючих
підприємствах, шляхом модернізації технологій;
- — підвищення коефіцієнта корисної дії котлів та зниження втрат в
електро- і тепломережах у процесі виробництва і транспортування
електричної та теплової енергії, а також у житлових будинках;
- — утилізація "енерговмісних" відходів;
- — упровадження альтернативних екологічно чистих джерел енергії;
- — поступовий перехід української економіки на так звані інтелектуальні
технології (комп'ютерні, телекомунікаційні, біогенні тощо) як менш
енергоємніші, а також більш високорентабельні та екологічно чисті.
Інші переваги енергозбереження полягають
у зменшенні техногенного навантаження на навколишнє середовище: скорочення
обсягів викидів С02у 2020 р. може досягти 207 мли т, що поліпшить умови життя
населення України, а також забезпечить можливість торгувати квотами й
одержувати додаткові дивіденди на впровадження новітніх технологій і взагалі на
соціально-економічний розвиток країни. Крім того, шляхом енергозбереження в
енергетиці можна зекономити у 2020 р. майже 323 млрд кВт · год електроенергії,
що дасть змогу не вводити в експлуатацію електрогенеруючі потужності у 37 ГВт і
зменшити потреби в інвестиціях для галузі на 74 млрд дол. США. Отже, проведення
нової політики енергозбереження може забезпечити для країни такі дивіденди:
- — зменшення обсягів імпорту енергоносіїв (це особливо важливо,
оскільки у процесі збільшення обсягів економіки потреби в енергоносіях
зростатимуть);
- — можливість оновлення основних фондів та впровадження нових
технологій шляхом економії коштів на імпорті енергоносіїв;
- — зменшення обсягів шкідливих викидів у навколишнє середовище у
зв'язку з технологічним переоснащенням виробництв;
- — підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів унаслідок
зменшення частки енергії в собівартості продукції;
- — відстрочення термінів вичерпання вітчизняних невідновлюваних
енергоносіїв;
- — поліпшення міжнародного іміджу України.
Це дасть додаткові можливості країні
досягти європейського рівня соціально-економічного розвитку і забезпечити у
прогнозований період її повноправне членство в Європейському Співтоваристві.
Надання енергетичної безпеки — одне з найважливіших питань, які визначають
можливість сталого розвитку суспільства в країнах світу, у тому числи і в
Україні.
Енергетична безпека — це стан готовності
паливно-енергетичного комплексу країни щодо максимально надійного, технічно
безпечного, екологічно прийнятного, економічно ефективного та обґрунтовано
достатнього енергозабезпечення економіки держави й населення, а також стосовно
гарантованого забезпечення можливості керівництва держави у формуванні та
здійсненні політики захисту національних інтересів у сфері енергетики без
зовнішнього і внутрішнього тиску. З огляду на це визначення виокремлюють такі
складові енергетичної безпеки: енергозабезпечення, енергетична незалежність,
екологічна прийнятність та соціальна стабільність. Потрібно зазначити, що поділ
на складові є умовним, тому деякі механізми та стратегічні пріоритети
забезпечення енергетичної безпеки будуть загальними для різних її складових. Це
зрозуміло у зв'язку з багатоплановістю самого поняття енергетичної безпеки,
взаємовпливом різних її складових.
Сучасний стан енергетичної безпеки в
Україні незадовільний. Однією з головних причин цього є низька ефективність
виробництва, транспортування та споживання паливно-енергетичних ресурсів, брак
активної політики енергозбереження в країні. Вплив заходів щодо енергоефективності
на енергетичну безпеку багатоплановий та значний, що відображається на стані
енергетичної безпеки.
Складна екологічна ситуація в Україні,
зумовлена значною мірою шкідливими викидами підприємств традиційної енергетики,
також потребує впровадження енергозберігаючих заходів. Є певна залежність між
послідовним проведенням політики, спрямованої на збільшення енергоефективності
(шляхом реалізації енергозберігаючих заходів) у всіх сферах національного
господарства, та охороною навколишнього середовища (шляхом позитивного впливу
на довкілля). Ефективне енергоспоживання в галузях економіки та населенням
зменшить загальне використання енергоресурсів, що відповідно зумовить зменшення
забруднення навколишнього середовища, зокрема, скорочення викидів в атмосферу
газів, що виникають у промислових процесах виробництва енергоносіїв. Покращенню
екологічного стану довкілля також сприятимуть упровадження енергоефективних
технологій, устаткування, обладнання, побутових енергетичних пристроїв;
використання нетрадиційних відновлюваних джерел енергії, альтернативних видів
палива, що забезпечать економію або заміщення енергоресурсів, технології
видобутку, виробництво та використання яких є екологічно неприйнятними. Тому
під час планування і проведення політики енергозбереження та підвищення
енергоефективності виробництва в Україні потрібно поєднувати ці питання з
проблемами екології в єдину державну політику розвитку економіки держави.
Заходи щодо енергозберігання повинні мати позитивний екологічний вплив на довкілля
і, навпаки, у процесі оцінювання витрат на зменшення шкідливих викидів варто
враховувати економічні вигоди від енергозбереження, тобто окупність цих витрат.
"З метою підвищення ефективності
реалізації державної політики у сфері використання енергетичних ресурсів та
енергозбереження, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України
постановляю:
- 1. Утворити Національне агентство України з питань забезпечення
ефективного використання енергетичних ресурсів як центральний орган
виконавчої влади зі спеціальним статусом. У зв'язку з цим внести зміну до
Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади,
затвердженої Указом Президента України "Про зміни у структурі
центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р. № 1573 (у
редакції указу від 19 грудня 2005 р. № 1784 зі змінами, внесеними указом
від 30 грудня 2005 р. № 1873), доповнивши розділ III після абзацу 20 новим
абзацом такого змісту: "Національне агентство України з питань
забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів".
- 2. Установити, що основними завданнями Національного агентства України
з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів є:
- — проведення єдиної державної політики у сфері використання
енергетичних ресурсів та енергозбереження;
- — забезпечення збільшення частки нетрадиційних та альтернативних
видів палива у балансі попиту та пропонування енергоносіїв;
- — створення державної системи моніторингу виробництва, споживання,
експорту та імпорту енергоносіїв, удосконалення системи обліку та контролю
за споживанням енергетичних ресурсів;
- — забезпечення функціонування єдиної системи нормування питомих
витрат енергетичних ресурсів у суспільному виробництві.
- 3. Кабінету Міністрів України здійснити заходи, пов'язані з утворенням
Національного агентства України з питань забезпечення ефективного
використання енергетичних ресурсів, зокрема:
- — затвердити граничну чисельність працівників Національного агентства
України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних
ресурсів;
- — вирішити питання матеріально-технічного та іншого забезпечення
діяльності Національного агентства України з питань забезпечення
ефективного використання енергетичних ресурсів, у тому числі щодо його
розміщення;
- — подати в місячний термін пропозиції стосовно внесення до актів
Президента України змін, що випливають із цього указу;
- — привести нормативно-правові акти у відповідність до цього указу;
- — забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їх
актів у відповідність до цього указу.
- 23 березня 2006 р. у Києві відбулася презентація Енергетичної
стратегії України на період до 2030 р. та подальшу перспективу. Новим
пріоритетом визнано використання таких паливних ресурсів, як вугілля та
уран, яких в країні вистачає на власні потреби. Тобто акценти зміщуються на
поліпшення потужності й побудову нових ядерних і теплових електростанцій.
Кінцевою метою цієї стратегії є інтеграція Об'єднаної енергосистеми
України до єдиної енергосистеми Європи з послідовним збільшенням експорту
електроенергії, зміцнення позицій України як транзитної держави нафти і
газу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий